У минулі часи часто було прийнято виходити заміж за розрахунком, а не з кохання. Так і сталося із Зіною та Едуардом. Їхня сім’я була створена не на почуттях, а на взаємовигідних умовах.

Едуард, успішний бізнесмен, шукав дружину, яка б відповідала його статусу, а Зіна, дівчина зі скромної родини, бачила у цьому шлюбі шанс на краще життя.

Згодом обидва почали розуміти, що приказка «Стерпиться – злюбиться» не працює у їхньому випадку.

Вони проживали життя, сповнене зовнішнього благополуччя, але без іскри справжнього почуття.

«Зіна, чому ти завжди така байдужа?» — запитав одного разу Едуард, коли вони вечеряли разом.

«Едуарде, я намагаюся бути доброю дружиною.

Але це не те саме, що любити», – відповіла вона чесно. Едуард зітхнув. Він знав, що дружина має рацію. Вони обоє чекали чогось більшого від шлюбу, але не могли знайти навіть спільної мови.

У результаті, після багатьох вечорів, проведених у мовчанні та роздумах, вони вирішили розлучитися.

«Можливо, нам варто дати один одному свободу?» – запропонував Едуард одного вечора.

«Я думаю, так буде краще для нас обох», – погодилася Зіна. Розлучення було мирним. Вони обоє зрозуміли, що справжнє щастя не можна збудувати на фундаменті вигоди.

Цей досвід навчив їх цінувати справжні почуття і те, що важливо у відносинах – щирість, розуміння та любов.

Після розлучення Зіна та Едуард пішли своїми шляхами.

Кожен з них шукав те, чого не вистачало в їхньому союзі – справжню любов і глибоку емоційну єдність.

Цей досвід став для них важливим уроком у тому, що серце не піддається розрахункам.

КІНЕЦЬ.