Прозвучить дивно, але мій 82-річний дідусь, сповнений енергії та життєвого оптимізму, раптом оголосив про своє рішення одружитися.

Його обраниця, 58-річна жінка на ім’я Ірина, була на 24 роки молодшою за нього, що викликало сильне занепокоєння в нашій родині.

“Діду, ти впевнений у своєму рішенні?” – спитав я його одного разу, коли ми вдвох пили чай на кухні. “Звичайно, мій хлопчику! Життя ще не закінчено.

Ірина – прекрасна жінка, і я почуваюся з нею щасливим,” – відповів дід з усмішкою. “Але, діду, чи не здається тобі дивним, що вона, досить молода, зробила такий вибір?

Ми просто боїмося, що її мотиви можуть бути не найщирішими”, – обережно зауважив я. Дід на мить замовк, потім відповів: “Я розумію ваші побоювання.

Але я завжди бачу людей наскрізь. Ірина не така. Ми проводимо разом багато часу, і я бачу, що вона щиро мене цінує.”

Я, як і раніше, був у сумнівах, але побачивши, як сяють очі мого дідуся, зрозумів, що він справді щасливий. Зустріч із Іриною стала переломною.

Вона була доброю та уважною, і здавалося, що вона справді дбає про діда. “Я рада зустрічі з вами. Я розумію, що у вас можуть бути сумніви, але я щиро люблю вашого діда”, – сказала вона мені,

коли ми вперше познайомилися. З часом мої побоювання розвіялися. Ірина виявилася чудовою жінкою, яка справді робила мого діда щасливим.

Коли вони одружилися, вся родина була на їхньому весіллі, радіючи їхньому щастю. Ця історія навчила мене, що кохання не знає віку і що іноді варто довіритися почуттям, навіть якщо ситуація видається незвичайною.

Дід був щасливий, і, зрештою, це було найголовніше. А вам сподобалася історія?

КІНЕЦЬ.