Після довгих пошуків роботи, нещодавно влаштувалася в хорошу компанію, з пристойною зарплатою і, що найголовніше, неподалік будинку. Я так спочатку раділа, що не помічала, що в цей колектив мені важко буде вписатися.

На попередній роботі я мала подругу, з якою ми могли поговорити про все, разом ходили на обід у кафе. З багатьма колишніми колегами по роботі досі у добрих стосунках, телефонуємо одне одному.

Тут колектив якийсь дивний, кожен сам по собі і мені це незвично. Ще мені заважає шум, колеги голосно розмовляють телефоном, хтось постійно включає радіо, робити зауваження я не хочу, тому що я нова і зі мною і так майже ніхто не розмовляє, всі ігнорують.

Я ж намагаюся спілкуватися з усіма тільки по роботі, ні в що не влазити і не розпускати плітки, щоб не потрапити в незручну ситуацію. Якщо ж я чогось не розумію по роботі та питаю, то пояснюють лише одиниці, решта просто відмахуються або потім насміхаються.

Я так нервуюсь, що іноді навіть погано почуваюся. Коли збираються пити каву, мене ніколи не звуть, і я почуваюся тут чужою.

Коли отримала першу зарплату, купила торт та цукерки, запросила всіх на чай, відзначити. На мене дивилися всі, як на прибульця.

Я запитала, чи може у вас тут прийнято відзначати такі події по-іншому, але жодної зрозумілої відповіді не отримала. Мені було і прикро і соромно, залишила все на столі, а ввечері пригостила прибиральниць, не нести все назад.

Я розумію, що добрі та дружні колективи бувають рідко, але не думала, що такою мірою. Поміняти роботу я не можу собі дозволити, і так довго шукала і вважаю, що мені пощастило, особливо із зарплатою.

Сподіваюся, що все хоч трохи згодом зміниться на краще. Може, прийде хтось новенький, з ким можна буде спілкуватися.

КІНЕЦЬ.