-Наташка, ну ти даєш! Ну і що, що так сталося! Не горюй так! Ти дивись яка ти красуня! – втішала свою дочку мама, коли та прилетіла до неї в сльозах з неприємними новинами.

-Мам, але це ж низький вчинок. Як тепер людям вірити? – запитувала дочка в істериці.

-Для цього потрібен час. Але зараз тобі потрібно не про це думати. Просто переболівши цю ситуацію. Її потрібно виплакати і прийняти. А далі я скажу, що робити. Мила, давай вип’ємо гарячого чайку. У мене там смачні печеньки є, – намагаючись відволікти свою дочку.

-Мам, нічого не хочу. Я не розумію як жити далі! Адже у мене немає нічого тепер – ні подруги, ні коханого, – і вона ще більше заридала.

Мама обняла доньку міцно і все ж вмовила її випити чаю. Вона дуже добре розуміла, що зараз відчуває дочка.

Наталю зрадив її наречений, з яким вони зустрічалися більше трьох років. А ще болючіше, що це зрада від близької подруги, яка почала таємно зустрічатися з її хлопцем. Так, що це була подвійна зрада. А подруга була з самого дитинства. Вони знали один одного дуже добре.
Мама Наталі добре розуміла, що переживає її дочка, тому, що сама пережила зраду чоловіка з подругою.

-Мам, як ти змогла пережити зраду батька? Адже це ж ще болючіше ніж у мене. Ви прожили разом 10 років. І тут така біда, – заспокоївшись, запитала Нтаталья.

-Ох, рідна! Це не біда зовсім. Біда, коли твої близькі йдуть з життя або важко хворіють … Так багато різних бід бувають, в порівнянні з цим, здаються маленькими неприємностями. Але мене врятувало те, що ти у мене була. І я не могла сильно розклеїтись. Потрібно було йти далі з гордо піднятою головою. І бабуся мене дуже підтримала.

-А я от не можу. Не знаю, що робити далі.

-Ти знаєш, найбільше, чого я боялася – це стати такою розлюченої жінкою, яка ненавидить усіх чоловіків. А я хотіла жити. Хотіла зустріти свою любов. А ця злість і образа довго не давали мені цього зробити.

-Мам, ти у мене молодець. У тебе вийшло. А у мене не вийде. Я не така сильна як ти, – і знову заридала.

-Натуль, це буде завжди твій вибір. Я можу тобі сказати – що у тебе все вийде. Але, ти повинна сама пройти цей шлях. Я називаю його шлях зцілення, – мама Наталі налила міцний чай. Вона дуже переживала за свою дитину.

***

У цій історії є один цікавий персонаж. Це бабуся Наталії. Вона, не дивлячись на свій вік (а їй 71) дуже активна дама. І такою вона була завжди. Їй ніколи не сиділося на місці. І тільки дуже сильна хвороба могла її ненадовго зупинити.

Вона щасливо прожила в трьох шлюбах, народила п’ятьох дітей і влаштувала всім своїм дітям по житлоплощі. Ця жінка швидко пристосовувалася до нових умов життя і завжди дуже добре себе в них відчувала. Вона завжди вчилася чомусь новому. Дуже багато подорожує. Не кожна молода людина зможе винести її натиск і темперамент.

Зовсім нещодавно вона освоїла комп’ютер і сучасні гаджети. І потім завела блог, який набирає обертів. Її діти пишаються нею. А внуки люблять. Хоча вона і не була класична бабуся. Не сиділа з онуками. Але, з нею завжди було весело. А це діти дуже люблять. Цікаво, що з колишніми чоловіками у неї прекрасні відносини і вони завжди брали участь в житті своїх спільних дітей. І це була цілком тільки її заслуга.

Коли в родині трапляється якась складна ситуація всі біжать до Галині Петрівни – вона вміє дати слушну пораду. І наша героїня, її внучка, яка була в душевних розладах через зраду подруги і хлопця, теж подзвонила до неї.

***

Знаю твою драму, красуне! Ну ти що там – ридати?, – з якимось натхненням запитала бабуся?

-Так, ось не можу зрозуміти що мені робити. Я не розумію, як вони могли так вчинити зі мною. За що, бабулю, скажи! Я для нього старалася. Робила все для нього, і Женька – подруга колишня. Ми ж з дитинства разом. Вона мені як сестра була. Як вірити людям, – знову заридала в трубку Наталя.

-Тут все просто. Ти повинна сказати «Фух! Слава Богу, що я не влипли із заміжжям з цим диваком, і не народила від такого гада діток.» А що стосовно подруги – то тут взагалі все просто.

Вона проявила себе тут, щоб ти переконалася що вона за людина. А в майбутньому, в більш серйозних справах, вона тебе не зрадила. Так, що розцінюй цю ситуацію як урок. І як лакмус людей.

Добре, що вони проявили себе зараз. Поки що ти така молода. Он дивись як матері твоїй було важко. У неї ситуація була серйозніша – на руках була ти. Але вона впоралася.

І добре, що батько себе проявив тоді так. Кожен з них зумів своє життя влаштувати. Правда, папка- то твій так з тіткою Ірою і не може ужитися. Сваряться. Але, він сам зробив свій вибір і проявив свою суть.

– Я не можу так як мама. Вона сильна, а я ні

-У тебе зараз два варіанти. Лежати і стpаждати, впивaючись своїм гоpем на радість зрадникам або прийняти, тe що ці люди – випадкові пасажири і подякувати їм за урок і жити далі на повну котушку – з повним режимом педалі на газ. Вибирай! Але, жаліти тебе не стану. Жалість – це слабкість і неповага. А я тебе поважаю, радість моя! Думай!

В ту ніч, Наталя довго не могла заснути і багато думала над словами бабусі. Ця ніч була для неї як новий етап. У минулому вона залишила колишні переживань і втрати.

Попереду її чекає нове життя. Може і будуть розчарування і зради, але у неї є гідний приклад, як ці негаразди пережити.

КІНЕЦЬ.