Дідусь ще за життя оформив свою квартиру на мене, мама про це дізналася, тільки коли його не стало, і почала умовляти бабусю поділити квартиру порівну між мною та Аллою, але бабуся не погодилася і сказала, що міняти дідусь нічого не дозволяв, тим більше що я живу тут і допомагаю їй у всьому
Батьки розлучилися, коли мені було шість років і через деякий час мама знову вийшла заміж, з’явилася моя сестра Алла. Уся увага була, звичайно ж, їй і згодом мене забрали до себе бабуся та дідусь, батьки мами.
Мама мені казала, що це тимчасово, поки сестра трохи підросте, а то їй з двома дітьми важко, а потім вона знову забере мене додому. Але потім не стало дідуся, і мама сказала, що я вже звикла до школи в цьому районі, і немає сенсу переїжджати назад та й бабуся не повинна залишатися одна.
На канікули, а іноді на вихідні мама просила, щоб я приїжджала до них, нібито вона нудьгує, а виходило в основному для того, щоб посиділа з сестрою, поки вони з вітчимом кудись сходять. Я нічого не мала проти, бо люблю свою сестру, і ми й зараз із нею нормально спілкуємось, хоч і не жили разом.
Дідусь ще за життя оформив свою квартиру на мене, мама про це дізналася, тільки коли його не стало, і почала умовляти бабусю поділити квартиру порівну між мною та Аллою. Але бабуся не погодилася і сказала, що міняти дідусь нічого не дозволяв, тим більше що я живу тут і допомагаю їй у всьому.
Мама не стала сваритись з бабусею і тільки тепер я зрозуміла чому. Вона розраховувала, коли не стане бабусі, що це питання можна буде легко вирішити зі мною і зараз, коли я відмовилася, мама мені заявила: «Не станеш же ти судитися з рідною матір’ю?».
Весь час намагається мене вмовити поділити квартиру порівну з сестрою, адже мені одній, за її словами, трикімнатна квартира наче забагато, а те, що вони мене ніколи до ладу не виховували і бабусі з дідусем зіпхнули, згадувати не хочуть.
Зараз до мене переїхав жити мій хлопець, ми збираємося одружитися і вже подали заяву, але мама не дає мені спокою, постійно приходить і починає навіть при ньому говорити, що я пошкодувала квартиру для рідної сестри, зате пустила жити сторонню та чужу людину, яка залишить мене без нічого.
Але він не претендує на мою квартиру, прописаний у батьків і нічого міняти ми не збираємося, просто житимемо в мене, а не в нього, хоча у них теж велика квартира.
Постійні сварки з мамою мені вже набридли, але вона погрожує, що відбере частину квартири через суд, адже ця квартира не тільки моя, а й її батьків. Сподіваюся, що до цього не дійде.
КІНЕЦЬ.