Є два типи людей. У перших все погано, навіть коли справи йдуть добре. А у других все добре (іноді прийнятно), навіть коли навколо все погано.

Живу в приватному секторі. Початок травня був дощовим, трава виросла перед ділянкою – мама не горюй! Часу покосити не було зовсім.

Повертався з шабашок пізно вночі. Їхав ще завидна. Останні пару вихідних дощ лив як з відра.

На минулі вихідні теж дощ був. Дзвінок. Відкрив – на порозі сусідський хлопець. Не знаю, може років шістнадцять, не більше.

Привітався і запропонував покосити траву біля будинку за 200 гривень. Ділянка у мене кутова і довгий. Нормальна пропозиція. Я погодився.

Хлопець дістав блокнот. Вписав мене на чотирнадцяте травня. Мені стало цікаво, скільки у нього клієнтів. Він посміхнувся і сказав, що вистачає.

Запропонував ще оформити абонемент на літній покіс. Каже, що так мені вигідніше буде. На 20% дешевше кожен покіс.

В місяць один раз повинен косити, якщо я оплачу відразу на 4 місяці. Ну, а чого б і ні? Оформив відразу на 4 місяці. Сьогодні неділя, вечір. Результатом задоволений. Він не тільки покосив, але ще і майже всю траву прибрав.

Зідзвонився з хлопцем, запитав, чи повинен щось за те, що він траву прибрав. Він сказав, що я нічого не винен. А траву він віддасть одному з наших сусідів, який курей розводить.

Хлопець постачає його свіжоскошеною травою, а натомість отримує яйця і м’ясо. У суботу спілкувався з сусідами. Виявилося, що з трьох моїх сусідів, двоє є його клієнтами.

Ну молодець! Власне, пост не про самого хлопця, а про настрій і бажання заробити. Просто шукайте варіанти. І все вийде.

КІНЕЦЬ.