У другому півріччі мого 11-го класу до нашої школи прийшла Олена Степанівна – як практикантка з алгебри та геометрії.

Це була молода, струнка жінка, всього на кілька років старша за нас, яка навчалася на 4-му курсі університету.

Я був миттєво зачарований нею – щойно вона увійшла до нашого класу.

Я навіть уявляв її своєю майбутньою дружиною.

Не знаючи, як правильно висловити свої почуття, я часто зривав її заняття, через що вона помилково думала, що її недолюблюю.

Кілька разів я зухвало запрошував її на побачення під час уроків – і зрештою отримував погані оцінки.

В останній день її викладання у нашому класі ми подарували їй букет, і я сміливо передбачив, що ми одружимося через 5 з половиною років – на що вона зі сміхом погодилася.

Після закінчення школи я вступив до університету на економічний факультет і підробляв із першого курсу.

На останньому курсі я знову зустрівся з Оленою Степанівною: знайшов її через соціальні мережі та запросив її на свій випускний.

Незважаючи на те, що на той момент вона була заручена, я зробив їй пропозицію руки і серця при всіх, нагадавши цим про свою обіцянку.

Попри всі обставини, ми одружилися.

Ми живемо щасливим життям вже 8 років. Вам сподобалась моя історія?