Одна жінка жила дуже скромно. Майже бідно. Вона на пенсію вийшла, а пенсія мала. Жінка хотіла заробити гріш, – що поганого в цьому? І почала шукати способи заробітку.

Вона платила за курси виготовлення брошок. Але ніхто брошки не купував. Зараз мало кому брошки потрібні, та ще й виготовлені кустарним способом. Вона платила за курси навчання роботи з цінними паперами. Але також нічого не вийшло.

Вона почала продавати чужі товари, але виявилося, що потрібно багато документів, треба дотримуватися маси правил, та й товари не особливо продавалися. Ніяк не виходило заробити. Потрібно було спочатку вкласти купу грошей. Докласти багато зусиль. А потім не купували. Або не платили ті, хто пропонував роботу…

І жінка пішла за порадою до однієї розумної людини. Він не вчив фінансового успіху. Просто давав поради життєві.

Жінка взяла гроші і банку з полуницею. Саме полуниця достигала на городі. Їй захотілося почастувати розумну людину, – цілий день сидить мудрець над книгами, над своїми та чужими. Нехай поласує ягідками! Добра душа була у жінки.

Розумна людина спробувала ягідку – як смачно! І спитав, – це звідки полуниця? Така запашна, солодка?

Жінка розповіла, що має грядку з полуницею. Багато ягід з’являється влітку. Самій все не з’їсти. І діти рідко приїжджають та й не особливо люблять. Іноді врожай такий добрий, що жінка на риночку біля вокзалу продає надлишки дуже дешево. І на виручені гроші купує собі щось смачне. Або тапочки гарні. Або халат. Або шкарпетки…

Розумна людина сказала просту річ. Навіщо вам дивовижні дерев’яні брошки, цінні папери та чужі товари? Ви збільшіть грядочку. Або ще пару зробіть. І ягідки продавайте за розумну ціну. Дуже гарна ваша полуниця. Дуже смачно, солодко, соковито! Ви шукайте, звичайно, і далі спосіб заробити. Але грядку збільште.

І жінка послухала. До наступного літа ще дві грядки зробила. А потім ще дві. І вдало на ринку продала всі надлишки – через пару років це принесло відчутний дохід. А ще вона смачне варила, купила гарні баночки, упаковала все чарівно, акуратно. Ярлички наклеїла. І варення миттєво розкупили до зимових свят. І мармелад. І пастилу полуничну…

Жінка поєднала взяла в компаньйони сусідку Антоніну Іванівну. Вони разом почали вирощувати полуницю та варення варити. Чесні працьовиті жінки не сварилися, не скупилися, чесно ділили зароблене. І потім взяли в помічники одного сторожа, – одним уже важко було справлятися.

Загалом дохід вийшов стабільний і цілком достатній. Не багатство. Але це здорово: на своїй землі вирощувати ягоди. І овочі. І пряні трави. Виявляється, гроші були поряд. Прямо біля будинку.

І жінка ще завела кізок молочних, – почала молоко продавати. І сир робити.

А розумній людині вона привезла відро найкращої полуниці та банку козячого молока. Тому що він був справді розумний. І дав розумну пораду: те, що є, те, що вже приносить хоч крихітний прибуток, набагато простіше розвинути, ніж шукати нові способи заробити. Спершу треба подивитися, що у вас є. Що ви вмієте? У чому процвітаєте. Що дає гроші. І це розвивати, покращувати.

Якщо немає нічого – тоді треба шукати, звісно. А якщо є – спробуйте це та розвивати. Це ваша полунична грядка, ваша молочна кізочка.

Огляньтеся. Може, джерело зовсім поряд? І його треба побачити.

КІНЕЦЬ.