Шість років тому у моєї сестри з’явилася донька, і коли їй було сім місяців, сестра, залишивши нам дитину, поїхала на заробітки. Той чоловік, від якого у неї дитина, її покинув і ніяк не брав участі у вихованні племінниці.

Із дівчинкою були мої батьки, виховували її. Сестра ж відправляла гроші на утримання своєї дитини і допомагала мені утримувати й мою доньку, бо я теж виховую дитину одна.

А «тато» племінниці одружився, і 5 років жив, не згадуючи ні про сестру, ні про дитину, а потім розлучився. І тут він дізнається, що сестра добре заробляє і вже хоче жити з нею.

Вона його прийняла, що для нас стало несподіванкою. Ми з мамою не можемо нічого сказати сестрі, вона нікого і нічого не бачить і не чує.

За рік сестра купила йому машину, дала гроші на відкриття свого бізнесу і тепер хоче забирати дівчинку до себе. Я згодна, що у дитини мають бути батьки, але цьому татові дівчинка не потрібна.

Мені шкода мою маму, вона дуже переживає за онучку, дуже її любить, часто плаче, а сестра ніби засліпла і не бачить, що та людина просто нею користуються. Адже не потрібна вона була йому, поки не почала заробляти великі гроші.

Мама переживає, що коли сестра забере доньку, дитина залишиться без нагляду, сестра з 5-ї ранку вже на роботі. Йому дівчинка не потрібна, він ніколи нею не цікавився і зараз теж.

Підкажіть, як сестрі розплющити очі, щоб вона зрозуміла, що це не та людина, яка їй потрібна і хоча б поки не забирала дочку до себе.

КІНЕЦЬ.