Нещодавно я дізналася, що мої свекри свою квартиру та дачу переписали на свого молодшого сина, рідного брата мого чоловіка Сергія.

Сергій сам мені про це сказав.

Склалося так, що я якраз на Різдво занедужала, тому не могла до свекрів піти, хоча вони нас запрошували в гості, там ще мав бути її молодший син Іван, він ще не одружений.

Так як я йти не могла, мій чоловік взяв дітей і вони пішли разом.

Там і батьки, випадково, обмовилися Сергію, коли його брат вже додому пішов, що вони квартиру свою і дачу добротну хочуть йому переписати вже зараз.

Я така здивована була, що й не передати.

Ми з моєю свекрухою не дуже добре спілкувалися.

Але вона теж характер має не мед, вона постійно лізла в нашу сім’ю, постійно мені давала поради.

Матері чоловіка ніколи не подобалося нічого, то я не такого кольору шпалери вибрала, то в мене кухня темна, то я погано готую, і погано прасую одяг після прання.

Часто, коли мене немає вдома, мати чоловіка приходить і господарює у нас. Користується тим, що Сергій їй нічого не скаже, і робить все, що вважає за потрібне: переставляла, щось там змінювала, щось викидала.

Я сама довго мовчала, та коли вона вже до нас в шафу полізла, я сказала, що не має бути так і, щоб вона більше не лізла у наші справи, наші речі, і нашу сім’ю.

Тоді свекруха дуже образилася. Відтоді нічого не радить мені, не говорить, зрідка приходить, а мені й спокійніше так стало.

А тут таке.

І каже свекор моєму чоловікові, що мовляв, немає нам чому дивуватися, адже я свекруху свою не люблю, не рада їй в своєму домі, і ніколи з нею нормально не спілкувалася.

А коли його дружина щось мені радила, чи хотіла допомогти, як рідній дитині, то я лише цуралася її.

Мовляв, у них лише на молодшого сина надія одна, тому вони йому все заповідають. Адже Іван постійно в усьому допомагає їм, ніколи не перечить, він єдина дитина, якій цікаві вони.

Мені так прикро стало. Чим завинила я? Невже я щось не вірно зробила?

КІНЕЦЬ.