Батько мій, коли був ще живий, то завжди говорив, що доньці, моя рідна старша сестра Ольга, вони з мамою квартиру купили, коли вона виходила заміж, то й мені мають щось пристаратися.

Справа в тому, що Ольга старша за мене на 11 років, коли вона виходила заміж, я ще малий був, жив з батьками.

Мама з татом Ользі дуже допомогли, адже чимало років гроші на це відкладали.

Я був дитиною, нічого ще не розумів, але й грошей тих не рахував хто там що кому давав, я любив сестру свою і дуже радів за неї.

Зате дуже добре пам’ятаю, як тато мені говорив:

“Ользі ми добре допомогли, свого часу, тепер і тобі відкладемо, сину, я тебе без допомоги, хочу, щоб ти все життя пам’ятав, що батько в тебе був добрим”.

Тато дуже мене любив, тому хотів вчинити по справедливості.

Вони з мамою довгий час відкладали гроші, тато казав не раз, що мріє й мені купити квартиру, щоб вже спокійно старість доживати свою, знаючи, що й в сина є власний дах над головою і йому буде куди дружину свою привести, й онукам радість буде.

Тато завжди мені говорив, що ще трішки і його мрія здійсниться, він дуже радів.

Та згодом, на жаль, тата не стало і мрія його остання не збулася.

Він захворів дуже несподівано і швидко від нас пішов, на жаль, нічого й не встигли зробити.

Ми тата провели, дуже сумували за ним, адже він був дуже доброю людиною.

А через 2 місяці бачу, сестра з чоловіком приїжджають до нам на машині новій. Мені так цікаво стало де вони гроші взяли на це, адже знаю, що вона вже рік не працює, чоловік її заробляє зовсім небагато.

Ольга в нас погостювала, а потім поїхала додому. Тоді я так і спитав мами, а де сестра такі гроші взяла, невже наважилася на кредит.

Мама сказала, що дала їм частину грошей, що з татом відкладали, бо зятя звільнили з роботи, він хоче влаштуватися таксистом, там зараз добре заробляють. Сказав, що як зароблять, то гроші повернуть.

Мені так прикро стало, я навіть дібрати слів для мами не міг.

Як вона так могла вчинити? То ж тато мені квартиру купити хотів. Мама каже, що вони повернуть гроші, та я дуже сумніваюся в тому, ця машина стільки коштує, що він за 10 років аби за неї мамі відробив.

Добре знаю, що сестра маму намовить, та пошкодує її і ніхто нікому нічого не віддасть. А я так і залишуся ні з чим.

Вже два дні від того я з мамою розмовляти не хочу, лише трохи говорю. Вона робить вигляд, що нічого не сталося. Зате ці дні натякає мені, що квартира, в якій ми живемо, а вона на маму оформлена, буде моєю, що я з невісткою житиму тут. Але мені так прикро на душі, що вони з сестрою все вирішили за спиною моєю. Ну як можна так?

КІНЕЦЬ.