– Іра пропонує зустрітися нам усім завтра у ресторані чи кафе, – радісно повідомив матері по відеозв’язку Олег.

– Гарна ідея, тільки нехай Ірина сама заздалегідь вибере місце, щоб ми в процесі замовлення знову не міняли кафе, – спокійно попросила сина Тетяна Вікторівна.

– Ми вже вибрали, не турбуйся. У нас на районі відкрилася нова точка громадського харчування, завтра її і протестуємо, – безтурботно продовжував тараторити син.

– Нова… Ну гаразд, скинь адресу і напиши, коли нам з батьком підійти, – приречено погодилася жінка.

– Вважай, вже відправив, – сказав чоловік і вимкнув телефон.

Незабаром від нього жінці надійшло повідомлення з адресою та часом. Тетяна Вікторівна мала дві невістки і одного зятя, з усіма у жінки були непогані стосунки, не рахуючи Ірину.

Свекруха не лізла до своєї невістки, не вчила її життю, навпаки, всіляко намагалася від неї дистанціюватися і якнайменше спілкуватися.

А вся справа була в тому, що дівчина не вміла поводитися за столом і в неї геть-чисто не було почуття такту.

Кілька місяців тому вони всією ріднею вже збиралися в ресторані і, замість того, щоб насолодитися спілкуванням та їжею, слухали капризи Ірини.

То їй страва не подобалося, то офіціант не так глянув і забув усміхнутися, то меню ніяке.

Через останній аргумент довелося навіть кілька разів міняти за вечір ресторан.

І навіть тоді вона знайшла, до чого причепитися. Дівчина замовила собі салат і попросила не додавати до нього цибулю.

– Ваш салат, як ви й замовляли, без цибулі, – промовив офіціант, ставлячи тарілку перед Іриною.

– А що це на салаті лежить? – з незадоволеним виглядом спитала дівчина, вказуючи наманікюреним нігтем на гілочку кропу.

– Гілочка кропу для прикраси, – незрозуміло відповів хлопець.

– А я цей кріп просила мені в салат класти? – підібгавши губи, продовжила обурюватися невістка.

– Якщо хочете, я приберу його, у самому салаті кропу немає, – запропонував офіціант розумний, як йому здалося, вихід із ситуації.

– Салат весь свій прибери, апетит мені зіпсували… Принесіть мені мій молочний коктейль, – зарозуміло сказала Іра і демонстративно відвернулася до вікна.

Усі її капризи було виконано, і ніхто з персоналу не обурився. Звичайно, атмосфера вечора була зіпсована.

Невістка сиділа з надутими губами і ображеним виглядом, поки її родичі їли і розмовляли, тому походи в місця громадського харчування з нею були не найприємнішим способом проводити дозвілля.

Однак і сімейні посиденьки не обходилися без ексцесів. Капризність і химерність дівчини псували будь-яке застілля.

Навіть на поминках тітки Олега Іра примудрилася показати свій «характер».

– Хто готував ці млинці? Вони ж ніякі! – голосно вигукнула дівчина під час поминок.

– Іринко, необов’язково вигукувати на весь зал про це, просто не їж їх, і все, – спробувала втихомирити невістки Тетяна Вікторівна, помітивши на собі косі погляди родичів.

– А що тут тоді їсти? Я своєму песику краще готую, – невдоволено скривилася невістка.

– Ми сюди не їсти прийшли, а людину пом’янути, тож будь добра, вияви повагу і припини обурюватися, – тихо промовила свекруха.

– В тому то й справа! Покликали пом’янути, а пом’янути нема чим, – сумно пробурмотіла Іра.

Здавалося, на цьому негарна ситуація була вичерпана та забута, але так тільки здавалося…

Пізніше Тетяні Вікторівні зателефонували кілька родичів і з обуренням розповіли, як дружина Олега підходила до них і скаржилася на їжу.

Жінці стало соромно, і вона зареклася більше ніколи не брати свою невістки на подібні заходи.

Наближався день народження свекрухи, і Іра з чоловіком збиралися з’явитися на сімейне гуляння.

Знаючи це, Тетяна Вікторівна сказала всім, що вона нездужає та відклала святкування на невідомий термін.

Жінка знала, що Олег наприкінці місяця мав їхати у відрядження на кілька днів. Саме на цей момент вона й чекала.

Свекруха заздалегідь вигадала хитромудрий план, як відсвяткувати день народження без Іри.

Як тільки Олег зателефонував своїй мамі з іншого міста, вона відразу почала розсилати іншим дітям запрошення.

Нелюбу невістку, природно, ніхто не повідомив про майбутнє сімейне свято.

День народження Тетяни Вікторівни пройшов у радісних тонах, цього разу не було невдоволених та ображених гостей.

Не треба було вислуховувати чиїсь зауваження щодо їжі чи напоїв. Вперше за два роки жінка спромоглася повеселитися зі своїми дітьми.

Але за цю мить щастя довелося розплачуватися буквально наступного ж дня.

Хтось із гостей виклав фотографії зі свята до соціальних мереж, і вони потрапили на очі Ірини.

– Алло, Тетяна Вікторівна, ви день народження святкували? – з образою в голосі спитала невістка.

– Так, куди тягнути, і так на кілька тижнів затрималася, – не стала відпиратися свекруха.

– А чому мене не покликали?

– Так Олег поїхав по роботі, а тобі одній напевно було б нудно.

– Мені з вами ніколи не нудно, даремно ви так подумали. А чому не зачекали на повернення Олега? – З підозрою запитала Іра.

– Чому, чому… Тому що дружина в нього все свято своїм невдоволеним виразом обличчя псує! – відповіла Тетяна Вікторівна і відразу пошкодувала про сказане.

– Що?! Це я псую? Я думала ви гарна жінка, а ви – негідниця, – схлипуючи промовила невістка і поклала слухавку.

За кілька годин Олег подзвонив мамі і почав читати нотації.

– Чому ти так ставишся до моєї дружини? Що ми зробили тобі поганого? – обурено напирав на жінку син.

– Нічого ви мені не зробили, але Іра постійно псує свята, а ти не можеш поставити її на місце, – вирішила розкрити карти Тетяна Вікторівна.

– Як це вона псує їх? – здивовано спитав син.

– Своїми примхами та причіпками, з нею не тільки в ресторан не можна нормально сходити, а й вдома сидіти за одним столом неможливо! Вічно на все скаржиться і всім незадоволена, – нарешті висловилася жінка.

– Вона просто прямолінійна і чесна, на відміну від вас, адже вона до тебе, як до матері, ставилася.

– Прямолінійність та невихованість – це різні речі. А якщо хоче бути мені, як дочка, нехай тоді поводиться належним чином, а не як малолітня капризуля!

– Добре, я буду за нею дивитися і поясню, як поводитися. Але ти натомість пообіцяй завжди запрошувати Ірину на свята, – несподівано зменшивши оберти, запропонував Олег.

– Добре, але лише під твою відповідальність. На наступному ж застілля й перевіримо, – змінивши гнів на милість погодилася жінка.

Звичайно, Іра не виправилася, дівчина намагалася бути стриманою і не влаштовувати сцени, але в неї це виходило погано.

Тетяні Вікторівні нічого не залишалося, як махнути рукою і постаратися не помічати викрутаси невістки.

Сваритися з Олегом жінка більше не хотіла, тому обрала найменше із бід.

КІНЕЦЬ.