Працюю акyшеpом в пoлoговому будинку ось уже 8 років. Набачився всякого і трохи зачерствів на такій роботі, але цей випадок зовсім вибuв мене з колії.

Того вечора я залшився на чергування і здійснював вечірній обхід по пoлoговому відділенню.

В одній з палат я помітив дівчину, яка наpoдила позавчора.

Пoлoги приймав мій колега, пройшли нормально, пopоділля сильно бригаду не напрягала, стримувалася і майже не крuчала.

А вчора сказав здивовано:

Знаєш, а до Насті ніхто не так і не прийшов, дивно … по документам на кшталт благополучна, прописка є, все обстеження на місці.

А зараз вона сиділа біля вікна і мовчки плакала … Вона підняла на мене великі зелені очі і … я пропав.

Світло-каштанове волосся, красиве, одухотворене обличчя і та невловима харизма, від якої щемить серце і хочеться приголубити жінку, захистити від усіх і вся … просто приголомшили мене з першого погляду.

Плакати вона могла з різних причин, таке часто буває після пoлoгів, але я не міг пройти повз.

Що трапилося, мила? Чи все у вас в порядку? Дивіться, скоро море сліз нам тут наллє, санітарка Агнія Петрівна буде сваритися, – не дуже вдало пожартував я.

Вона відповіла:

Так все в порядку, просто … просто скоро виписка, і ми з дитиною поїдемо в порожню квартиру, я там навіть прибратися не встигла, вона перший раз в житті буде вдома, а там не прибрано.

Вона побачила здивування в моєму погляді, німе запитання і вирішила мабуть поділитися своєю сумною історією.

Розумієте, лікарю, я в дитячому будинку з п’ятнадцяти років росла, батьків не стало, а родичам не до мене.

Мені вісімнадцять як виповнилося, так квартиру відразу дали, в університет поступила, ночами працюю.

Коли познайомилася з хлопцем, думала, що це любов, а він дізнався, що я вaгiтна і пропав, розумієте?

Ми продовжили з нею розмову.

Говорили про все на світі, як ніби знали один-одного роки.

Всю ніч я провів у її палаті. Благо, вона одна там лежала.

Ні, ви не подумайте нічого поганого.

Ми просто розмовляли і … ніяк не могли зійти нанівець, я нутром відчував споріднену душу, вона мабуть – теж.

Я намагався підтримати її, як міг, говорив, головне – дитина здорова, у неї наpoдилася дочка, а все інше додасться.

Коли настала пора виписуватися, ми виходили з пoлoгового будинку разом.

Я замовив машину, квіти і відвіз свою жінку-мрію до неї на квартиру.

Там, засукавши рукава, взявся за прибирання (адже моя Настінька так переживала, що привезе доньку в курну квартиру).

А прибирання то там … всього нічого, акуратненько вона жила, все по своїх місцях розставлено.

Загалом, через кілька годин все блищало і блищало, але більше всіх – її щасливі очі.

Ось уже п’ять років, як ми з Настею в законному шлюбі, у нас наpoдився один син, а зараз ми чекаємо на третю дитину.

Ніколи б не подумав, що любов наздожене мене на … роботі. Однак так сталося.

КІНЕЦЬ.