Гриша сидів у машині та зосереджено дивився у вікно. Між брів він зібрав неабияку складку і далі вони вже не хмурилися, а дуже хотілося.  Дружина, що сиділа за кермом, іноді кидала на Гришу косі погляди та крадькома зітхала. Вона знала, що турбує її чоловіка, але допомогти йому ніяк не могла.

Прямувало подружжя в гості до мами Ірини, що приходиться Гриші тещею. Жила мама у селі та мала своє велике господарство, яке вела сама міцною рукою.

Зятя теща вважала кволим і хворобливим і ставилася з усією жіночою співчутливістю, яка важкою гирею падала на Гришине самолюбство.

При першому знайомстві Гришина теща, яка мала велику стать, так обійняла майбутнього родича, що примудрилася в запалі почуттів поставити йому синці. Гриша спочатку навіть подумав, що це таке завуальоване попередження не лізти зі своїм кирпатим носом у їхню міцну родину.

– Та ти що! Мамі ти дуже сподобався, просто вона раніше важкою атлетикою займалась, була найкращою на курсі, – заспокоїла Грiшка наречена.

З того часу теща намагалася зятя обіймати обережно, а Гриша поруч із цією жінкою, що мала таку силу, стабільно відрощував по пів метра комплексу неповноцінності за раз.

Найгірше ставало, коли доводилося їхати до тещі у гості. Гриша щиро хотів допомогти жінці по господарству, він же зрештою мужик, але все постійно закінчувалося якимись травмами різного ступеня важкості.

Хотів віднести їжу поросятам – потягнув спину, вирішив допомогти з поливом городу – промок і застудився, хотів прибити полицю – впустив на ногу спочатку полицю, а потім на іншу ногу молоток.

Коли Гриша взяв у руки сокиру, щоб нарубати дрова для лазні, дружина з тещею влаштували спринтерський забіг, відібравши знаряддя праці з рук Гришка раніше, ніж він встиг щось собі ампутувати.

– Ну, не твоє це, зятю, не твоє. Кожному своє. Я ось у твоїх комп’ютерах нічого не розумію, – намагалася втішити Гришка теща, але він все одно засмучувався.

Він же не панночка, щоб ходити подвір’ям і квіточки нюхати, поки дружина з тещею працюють! Але й не клінічний ідіот, щоб не розуміти – від його спроб намагатися він максимум нагуляє собі грижу.

Ось і зараз він їхав у гості до тещі та хмурився краєвиду за вікном. Ніхто Гриші не ставив у провину, що працівник він – ніякий, але про себе Гришко і так чудово все знав.

А Гриша намагався виправити становище. Записався в спортзал, дивився різні навчальні відео в інтернеті, але після спортзалу йому довелося лежати під крапельницями, а відео давали тільки теоретичні знання, які Гришку ніяк не вдавалося застосувати на практиці.

От і їхав Гриша до тещі, розуміючи, що поки дружина допомагатиме мамі, він з найкориснішого може тільки під ногами у них не плутатися.

Теща зустріла дочку та зятя з широкою усмішкою та щирими сльозами радості на очах. Після міцних обіймів доньки та обережних зятя, теща повела мандрівників поїсти з дороги.

Під час обіду теща розповідала про своє життя-буття, скаржилася Ірині, що сусід, собака такий, прийняв на грудь до поросячого писку і примудрився своїм трактором зламати паркан.

– І його, негідника, навіть не змусиш поправити! Його дружина яка, як побачила, що чоловік вчинив, так швиденько йому струс і оформила від усієї повноти почуттів. Тепер обидві чекаємо, коли його лікарі з лікарні випустять, – жваво розповідала теща, не забуваючи приносити на стіл нові та нові тарілки з їжею.

Після обіду теща витягла Ірину дивитися якийсь новий сорт аґрусу, а Гришко залишився наодинці зі своїми комплексами та тяжкими думами.

У гостях у тещі Гриша почував себе котом: його годували, легенько м’яли, а він нічого корисного не робив, навіть не муркотів. Уся радість, що Гришка не линяє і в капці не гадить.

Раптом у Гришка задзвонив телефон, комусь він знадобився по роботі навіть у відпустці. А якщо знадобився, то там якісь проблеми.

Грiша зітхнув і відповів на дзвінок.

– А якого біса ти взагалі туди поліз? Не можеш сам – найми спеціаліста! Коли вже головою думати почнеш? Відключай все та шукай майстра, поки у вас там взагалі все мідним тазом не накрилося!

Закінчивши вичитувати чергового недалекого ентузіаста, Гришко втомився потер віскі. Що це за люди? Ти хто? Менеджер? Так і якого чорта ти в щиток електричний лізеш?! Кожен має займатися своєю справою!

Кожен має займатися своєю справою… Гриша ще кілька разів повторив цю фразу, ніби намагаючись розжувати її та вловити якийсь сенс, що промайнув. Точно! Кожен має займатися своєю справою!

Через дві години Ірина зітхнувши випрямилась і відклала сапку. Її увагу привернув якийсь дивний звук із боку воріт. Поруч із сусідньої грядки повстала Іринина мама і теж уважно прислухалася.

– Як би зять знову щось не утнув, – протягла теща і вони з Іриною не змовляючись рвонули до джерела звуку прямо через город, перестрибуючи грядки як олімпійські чемпіонки з бігу з перешкодами.

Біля воріт, що перебували в жалюгідному стані, стояв Гришко і якісь мужики. Розмова точилася явно ділова. Ірина з тещею хотіли підійти з розпитуваннями, але Гришко одним жестом зупинив жінок, даючи зрозуміти, що втручатися не треба.

– Бач, як грізно гиркає, я й не знала, що він так уміє, — шанобливо сказала теща.

– Він ще й не так уміє, – хмикнула Ірина, яка бачила чоловіка під час його робочих переговорів.

Гриша в цей час вже припинив говорити з мужиками, вони вдарили по руках і машина з мужиками поїхала, а Гриша попрямував до своїх жінок.

– Завтра приїдуть, ремонтувати паркан, я домовився. І ще завтра приїде пара людей. Встановимо у вас на городі автополив, а то на дворі двадцять перше століття, а ви всі з лійками та відрами бігаєте. До речі, теща, якщо ще чогось по господарству треба зробити, ви мені надвечір список накидайте, все влаштуємо, — промовив Гришко, і вигляд він при цьому мав дуже діловий, таким його теща ще не бачила.

Помітивши насторожений погляд двох пар очей, Гришко одразу запевнив своїх жінок, що сам геройствувати не буде, бо на нього ліків не напасешся.

До кінця тижня ворота були полагоджені, автополив працьовито зрошував рослини та створював веселку, в будинку все було відремонтовано, а на Гриші не було ні подряпини. Теща і дружина однаково яскраво сяяли, одна від радості, друга від гордості.

– Кожен має займатися своєю справою, Ірочко. А я в тебе хто? Керівник! Тож мені важливо вміти організувати роботу! — підняв палець Гриша.

А потім додав: – Ну, і знайти грошей, щоби цю роботу сплатити.

КІНЕЦЬ.