Не щастило мені в коханні довгий час. Не клеїлося і все. Є у мене сусідка, на каву ворожить, не разу не помилялася.

Ось вам для прикладу. Я коли в класі 9-му вчилася, вона до мами прийшла поворожити і мені дозволила (зазвичай не дозволяють дітям). Дивиться і каже, мовляв подруга твоя, ім’я у неї на букву О, халат білий після школи одягне, пробірки та склянки бачу.

Я здивувалася, а подруга моя одинадцять класів закінчила, до речі Ольгою звуть, і в медичний коледж надійшла. Власне білий халат одягла.

Повернемося до мого особистого життя, так ось, заходить вона до нас поворожити, дивиться в мою чашку, і каже:

– Ну як так можна? Коло та навколо ходять, не як не зустрінуться. Може не час? Не знаю, але вони все одне за одним, і не як.

Минув деякий час, я з’їздила до Храму, попросила допомоги. Повертаюся до Києва, і мене мій старий друг гуляти кличе, довго заперечував, але пішла.

І там судженого свого зустріла, любов з першого погляду, весілля скоро.

Але ось що цікаве з’ясувалося:
Його кращий друг, був на дні народженні моєї найкращої подруги. Я поїхати не змогла.

Років зо два тому я зустрічалася з хлопцем, який примудрився розбити мою гітару, поки мене не було, так мій коханий, був його другом і довго над ним сміявся, що мовляв його дівчина за гітару приб’є.

Ми знали одних і тих же людей (Київ місто велике), одні і ті ж компанії, протягом 5-ти років, але жодного разу навіть не бачили одне одного.

А на передодні нашої зустрічі, сон приснився, дідусь його покійний сказав, що дівчину він сьогодні хорошу зустріне.

Ось така історія любові, розбавлена ​​містикою.

Знає доля, коли і в який час людей зводити. Вибачте що не барвисто, слова сьогодні якось важко збираються.

КІНЕЦЬ.