– І від чого мені тебе сьогодні доведеться рятувати? – запитав Олег, запарюючи другу мівіну.

– Пюрешка і тефтелі! – весело відповів Роман.

– О, знову? – з підробленою посмішкою спитав друг.

– Знову!

– Минулого тижня вже були ці погані тефтелі! Скільки можна?

– Ось і я свою дружину про це питаю, але вона мене і слухати не хоче! Гаразд, налітай!

***

Сергій, їхній новий колега, з подивом дивився на нових знайомих, не розуміючи, чим Роману не подобається домашня їжа. Олег вирішив пояснив.

– Справа в тому, що Роман скучив за всякою нехорошою їжею, на зразок мівіни, піци, чебуреків та іншого, а дружина йому щодня їжу в лоточок накладає, щоб він нормально харчувався. Я його рятую. Не викидати ж їжу! Він їсть мою мівіну, а я наминаю їжу, яку його дружина готує!

– А що вона так погано готує?

– Запитав Сергій, дістаючи свій бутерброд з мікрохвильової печі.

– Та ні, нормально готує начебто. Просто не завжди хочеться всіх цих тефтелів, супів із фрикадельками та м’яса по-французьки! – З усмішкою відповів Олег, відкриваючи контейнер друга. – Ось і доводиться йому допомагати по-братськи.

– А чи не простіше дружині сказати, щоб не старалася і не готувала. Вона тільки рада буде! – зауважив Сергій.

– Так, Роман намагався, але вона й чути не хоче!

– А ти й радий старатися!

– А чого пропадати добру?

– Так, була б у мене дружина, яка мені обіди на роботу складає, я її їжу б нікому не віддав! – замріяно сказав Сергій, відкушуючи бутерброд.

– Так в чому проблема. Одружуйся! Хто тобі заважає?

– Та не зустрів я ще своєї половинки!

– Ну, нічого, зустрінеш ще! – поплескав його по плечу Олег.

– Ти ж нещодавно у нашому місті? У нас тут симпатичних дівчат повно!

Хлопці пообідали, а потім знову розпочали роботу. Всі вони працювали в одній меблевій компанії, щоправда, на різних посадах. Роман був начальником відділу продажів, Олег у збиранні, а Сергій нещодавно влаштувався до них на склад.

Наче у воду дивився новий знайомий. Того ж вечора Сергій познайомився із симпатичною жінкою років тридцяти. Може, трохи молодше.

Вона стояла в супермаркеті і намагалася дістати пачку якихось дивних макаронів з верхньої полиці. Маленька така, на зріст трохи вище метра п’ятдесяти, але гарненька.

– Вам допомогти? – галантно запропонував Сергій.

Сам він був вищий за середнього зросту і дістати до верхньої полиці міг без проблем.

– Буду вам дуже вдячна! – Сказала незнайома красуня і посміхнулася.

Її посмішка! Побачивши її, Сергій ніби поплив. Все перемішалося. Сьогодні, учора, завтра. Хотілося залишитись у цьому моменті і нікуди не рухатися, але схопивши макарони, дівчина пішла далі, шукати інші продукти.

Оговтавшись, Сергій побіг за нею.

– Що будете готувати? – поцікавився він, наче між справою.

– Та ось, вирішила чоловікові лазанью зробити! А то йому мої тефтелі вже набридли! – весело сказала дівчина.

– Мене до речі Сергій звуть! – не розгубився він. – А вас?

– А мене Настя, і можна на ти!

Сергій зовсім забув про ту розмову з колегами сьогодні на обіді, але зараз раптом згадав.

– Ой, чи не дарма ти так стараєшся, якщо доводиться самій по магазинах бігати? – весело спитав він.

– З чого раптом? Хіба погано коханого чоловіка побалувати?

– Так, чув я сьогодні історію одну цікаву, тепер і не знаю, добре це чи погано!

– Що за історія? – з цікавістю спитала вона.

– Так, знайомий один свої обіди, приготовлені дружиною, другові найкращому віддає, а сам натомість мівіну їсть. Ось і зрозумій після цього чоловіків!

– І справді, дивна людина. Якби я про таке дізналася, я б своєму таку прочуханку влаштувала! – ніби образившись за іншу жінку, сказала Настя.

– Так, якщо дружина Романа дізнається, йому теж дістанеться! – Підтримав її Сергій.

– Романа? – Здивовано запитала вона. – А чи можна поцікавитися, де ви працюєте?

– Та я тільки недавно приїхав до вашого міста. Ще до ладу нікого не знаю. Мене вантажником взяли до меблевої фабрики на лівому березі.

Почувши це, Настя зупинилася і дивилася на нового знайомого. Вона виглядала такою ображеною.

В голові вона склала два плюс два. Чоловік останнім часом постійно відчував важкість, його теж звати Роман, він також працював у тій фірмі. Навряд чи це збіг.

– Ось негідник! Так це Олег вічно його їжу їсть, а мій всякими мівінами харчується! – обурено сказала вона.

Тут Сергій і зрозумів, що потрапив у халепу, але звідки ж він міг знати, що прекрасна незнайомка виявиться дружиною його колеги.

– Упс! – винно сказав він, не знаючи, як виправдатися.

Настя кинула візок і попрямувала до виходу, бурчачи під ніс:

– Як він міг! Буде тобі лазанья! І тефтельки, і котлети, і вермішель. Я отже, стараюся, стараюсь, а ти!

Сергій кинув свої покупки та побіг за нею. Наздогнав тільки біля машини, коли вона вже відчиняла двері.

– Я не можу дозволити тобі сісти за кермо у такому стані! – впевнено сказав він. – Ходімо, пригощу тебе кавою, а як заспокоїшся, поїдеш, куди ти там збиралася.

– Ні! – сказала вона, але Сергій наполіг.

Настя його нарешті почула. Вирішила прийняти запрошення на каву від нового знайомого.

Вони зайшли в кафе, розташоване в тому ж супермаркеті, Сергій замовив їм каву та пару тістечок. Чим ще можна заспокоїти жінку? Принаймні, нічого кращого він не вигадав. На його подив це спрацювало.

Настя поїдала тістечко і потроху заспокоювалася, хоч образа ще не пройшла.

– Це ж треба! Я же дістав цей Олег. Він такий нахабний. Виявляється, я йому стільки часу старалася. Ти не знаєш, чи давно це триває?

– Правда, не знаю. Мені шкода, що розповів чужу таємницю. Будь ласка, не видавай мене. Твій же чоловік із начальства, він мене точно звільнить!

– Не звільнить. Я йому нічого не скажу! Придумаю, як його провчити!

– Дякую велике, а то не так просто знайти роботу із гарною зарплатою.

– Розумію, сама довго шукала. То як виходить? Я біжу після роботи в магазин за продуктами, потім танцюю біля плити більше години, часом і по три, щоб смачненьким його побалувати, а він! Я ж знаю, що смачно готую!

– Так, пахли сьогоднішні тефтелі дуже апетитно! – погодився Сергій і винувато посміхнувся. – Я б такі нікому не дав!

– Найприкріше те, що я так сильно люблю готувати. Мені ж і не важко, тільки на радість, але для чужого чоловіка я б так не старалася!

– Щастить! А я до ладу не вмію нічого готувати! Так, картоплю посмажити чи яєчню, пельмені зварити. Вам жінкам простіше!

– Немає жодної різниці жінка ти чи чоловік. Будь-хто може навчитися готувати, якщо захоче! – Упевнено сказала Настя, взявшись за його тістечко. – Хочеш, я тебе навчу? – Раптом запропонувала вона.

Сергій би, за ідеєю, мав відмовитися, але представивши її на своїй кухні, просто не зміг.

– Хочу! Може, почнемо з лазаньї, яку ти хотіла сьогодні приготувати? Чи це надто складно?

– Немає там нічого складного, якщо ти маєш необхідний посуд!

– А ходімо і купимо все необхідне. Я квартиру винаймаю, у мене там тільки каструлька, сковорідка та кілька тарілок!

– А духовка працює?

– Думаю так. Там духова шафа електрична стоїть. Підійде?

– Підійде! – весело сказала Настя, доїла останній шматочок вже його тістечка і встала зі стільця.

Роман повернувся додому, у квартирі було темно та тихо. Він пройшовся кімнатами, але дружину так і не виявив. Вже збирався зателефонувати їй, коли почув, як провертається ключ у замку.

– Ти де була? – поцікавився він. – Час бачила?

– Ой, вибач, коханий. Одна подружка з роботи попросила її навчити лазанью готувати. Я до неї в гості ходила.

– Лазанню? – здивувався чоловік.

Це була одна з тих страв, яку він особливо любив. Навіть Олегу на роботі не віддавав, коли її дружина готувала.

– А я чим вечерятиму?

– Я ковбаси вареної купила, зараз яєчню підсмажу. Ти ж її любиш, правда?

Роман скривився. Тепер він хотів лазанью, але гаразд, можна і яєчню.

– Гаразд, піду руки мити! – трохи ображено сказав він.

Настя виглядала такою задоволеною, але він не надав цьому значення. Вона ж провела чудовий вечір у компанії Сергія. Спочатку вони витратили купу грошей, купуючи необхідний посуд та продукти, а потім поїхали до нього.

Ні, нічого такого не було. Вона просто розповідала йому, як правильно та швидко приготувати лазанью.

Він чітко виконував усі її вказівки, а в нагороду отримав найсмачнішу вечерю, яку розділив зі своєю гостею. Залишки склав у контейнер, щоби взяти на роботу.

Після вечері вона одразу поїхала додому. Все на годинник поглядала, хотіла повернутися раніше за чоловіка, але потрапила в пробку і трохи запізнилася.

Роман, повечерявши яєчнею з ковбасою, майже відразу ліг перед телевізором, там же і заснув. Зазвичай Настя будила чоловіка, коли сама лягала спати, але цього разу не стала. Досі ображалася на нього.

Прокинувшись вранці, Роман, як зазвичай, попив каву з шоколадним маффіном, а потім почав збиратися на роботу. Як правило, йдучи з дому, він отримував пакет, куди дружина дбайливо складала йому їжу, але сьогодні вона просто сиділа і фарбувалася, ніби ні в чому не бувало.

– Ти мені на обід щось зробила? – поцікавився він.

Настя здивовано округлила очі.

– Ой, вибач, сонечко, забула зовсім. Зазвичай з вечері щось залишається, але ж ти ж яєчню з собою брати не будеш? Пообідай у їдальні сьогодні, гаразд?

– Ну добре! – знизав він плечима, не впізнаючи своєї дружини, яка зазвичай бігала навколо нього, здувала шерстинки з піджака, які раз у раз прилипали від їхнього котика на ім’я Кіт. – Я пішов?

– Так, давай, бувай! До вечора! – Сказала вона, але навіть не встала, щоб цмокнути його на прощання.

Роман ще більше здивувався, але вирішив, що вона просто поспішає працювати.

Коли Сергій дістав на обіді контейнер із лазаньєю, він теж не надав цьому значення. Принаймні ніяк не пов’язав це зі своєю дружиною.

– Ого, ти що вирішив зрадити своїм бутербродам? – весело спитав Олег.

– Так, сьогодні в мене царський обід.

– Купив? – поцікавився Роман, ковтаючи слину від пахощів.

– Ні, сам приготував. Одна подруга навчила.

– Ого, то ти вже нові знайомства заводиш? Молодець! – похвалив його Олег. – Хоча готувати – це не чоловіча справа!

– Не згоден! Якщо це дозволить так харчуватися, то краще навчуся! – Заперечив Сергій.

– Одружитися тобі треба! – зауважив Роман.

– Ага, щоб як ти потім мівіни їсти замість домашніх тюфтель? – подразнив його Сергій.

– До речі, Настя моя сьогодні зламалася. Я взагалі без обіду!

– А що їстимеш?

– Як завжди, мівіну! – якось засмучено відповів Роман.

– А чого не радієш?

– Не знаю, якось незвично!

Сьогодні чомусь запарена локшина зовсім не йшла, особливо коли Роман дивився, з яким апетитом Сергій поїдає свою лазанью. Після обіду він написав дружині смску:

– Хочу лазанью! Приготуєш?

– Нічого не обіцяю! У мене сьогодні позакласні заняття! – лише відповіла вона.

Роман навіть трохи засмутився. Зазвичай дружина виконувала усі його бажання. Точно зламалася!

Повернувшись додому, він знову не виявив Настю вдома. На цей раз вона затрималася на півгодини. Додому приїхала вся така задоволена та щаслива, а зовсім не втомлена після роботи, як він розраховував.

– Ти чого так довго? Я вже так їсти хочу! – обурився він.

– Посмажив би собі яєчню з ковбасою.

– Знову?

– Так знову! Гаразд, зараз сама посмажу!

– Не хочу яєчню!

– Тоді можна зварити пельмені. Ах ні, вони ж скінчилися. Ну, тоді яєчня!

– Може, хоч картоплю із салатом?

– Ні, я втомилася, а з нею довго поратися. Що ти вередуєш, як дитя мале?

Роман вирішив не сперечатися із дружиною. Поки він умився і вимив руки, вона вже накрила стіл. Яєчня, звичайно, теж була смачною, але вже набридла. Тим більше так хотілося лазанью!

Так минуло майже два тижні. Настя вирішила не морочитися з приготуванням їжі, раз чоловік не цінує її старання. Обіди йому з собою більше не збирала, а на вечерю готувала яєчню та пельмені, на які Роман уже дивитися не міг.

Ні, кілька разів зглянулася, картоплі посмажила, але спеціально, то недосолювала, то пересолювала, щоб знав.

За цей час вона встигла навчити Сергія готувати багато страв. Вони зустрічалися майже щодня і встигли потоваришувати.

Звичайно ж, Настя зауважувала, що його інтерес до неї дещо відрізняється від її власного, але не надавала цьому значення.

Якось вона знову прийшла до нього в гості, але вже не одна, а в компанії зі своєю подругою Мар’яною.

– Знайомся, Мар’яно! Прошу любити та шанувати! – весело сказала вона, а подруга закліпала віями так сильно, ніби намагалася злетіти.

Вона, звичайно, чула розповіді Насті про нового знайомого, але й не підозрювала, що він такий симпатичний, та ще й холостий.

Сергій не очікував такого повороту, але зовсім не засмутився, хіба трохи здивувався.

– Ну, ти ж хотів навчитися плов готувати? Ось, привела тобі найкращого вчителя! Від її плову всі взахваті!

Настя для пристойності посиділа з ними ще хвилин п’ять, а потім згадала про дуже важливі справи та пішла.

Зраджувати чоловікові вона точно не збиралася, тож заздалегідь продумала план дій. До того ж, скільки можна Мар’янці незаміжньою ходити? А Сергій цілком собі чудовий кандидат у чоловіки.

Наступного дня Сергій приніс на обід коробочку з запашним пловом. Друзі вже перестали дивуватися його кулінарним шедеврам, хоч і сміялися з нього, але цього разу йому вдалося їх здивувати.

– Я одружуюсь! – весело сказав він.

– Як уже? – в один голос спитали хлопці.

– Так, знайшов свою половинку! Я такого плову у житті не пробував!

– Моя лазанья смачніша! – З усмішкою сказав Роман, дістаючи свій контейнер.

Настя нарешті пожалкувала чоловіка і приготувала йому нормальної їжі.

Олег облизнувся і запитав:

– Поділишся?

– Ну вже, ні! Мівіну свою їж! Або он, одружиш, як Сергій! – відповів Роман із хитрою усмішкою.

Він так сильно скучив за стравами Насті, що більше не збирався ділитися з другом. Вона чоловікові так і не зізналася, навіть коли ніби вперше познайомилася з Сергієм на його з Мар’яною весіллі.

– Провчила таки? – Пошепки запитав Сергтй, коли вони залишилися далеко від сторонніх очей.

– Не злiть жінку! – Весело відповіла вона і посміхнулася.