Вийшла вранці на роботу і побачила у під’їзді дідуся-сусіда.

Він стояв серед сумок та невеликого дивана.

-Валерію Івановичу, що ви тут робите? – поцікавилася я.

-Переїжджаєте?

-Та ось, мене донька вигнала з квартири, – відповів він.

– Не знаю, куди йти тепер.

-Як Вигнала?

– Здивувалася я і почала стукати у квартиру сусідки.

-Її вдома немає, я як квартиру на неї переписав, то вона мене відразу вигнала, – поскаржився він.

-Ось тільки диван та деякі речі віддала мені.

Я пообіцяла дідусеві, що допоможу йому.

Написала в домовий чат, багато сусідів одразу ж відгукнулися: запропонували дідусеві теплий одяг та їжу.

Один із сусідів тимчасово пустив дідуся пожити до себе, а я ввечері пішла до сусідки, щоб з’ясувати всю ситуацію.

-Що вам треба?

– Запитала вона, відчинивши двері.

-Ви чому свого власного батька із квартири вигнали? – поцікавилася я.

-Де ваша совість?

Жінка промовчала і різко грюкнула дверима.

Чого й слід було чекати!

Наступного дня жінку затопили.

Так, що якийсь час перебувати у квартирі буде неможливо. Ось і карма – все повернулося, причому дуже швидко.

Але тепер треба якось придумати, як повернути дідуся додому.

КІНЕЦЬ.