Щодня я відчуваю, як наростає втома та розчарування. Життя з чоловіком стає все важчим. Він повністю покладається на мене у фінансовому плані, і це починає мене придушувати.

Я працюю на двох роботах, щоб звести кінці з кінцями, коли він проводить дні вдома, нічого не роблячи. Якось увечері, коли я повернулася додому, втомлена і роздратована, то вже не стрималася: “Ми не можемо так продовжувати. Ти повинен знайти роботу. Я не можу сама тягнути нас обох.”

Він глянув на мене, ніби не розуміючи всієї серйозності ситуації: “Я намагаюся, але поки що безуспішно. Не хвилюйся, скоро все налагодиться.”

Я відчувала, як у мені кипить гнів: “Скоро? Ти кажеш це вже кілька місяців. Нам потрібні гроші зараз. Нам потрібно платити за рахунки, а не чекати, коли ти ”скоро” знайдеш роботу.”

Він опустив очі і не відповів. Це мовчання було гірше за будь-які слова. Наступного ранку, коли я збиралася на роботу, я побачила, що він переглядає вакансії.

Моє серце наповнилося надією. Увечері, повернувшись, я спитала його про пошук роботи. Він відповів, що подав кілька заявок.

Я відчула полегшення. Минули тижні, і нарешті він отримав пропозицію про роботу. Я була така щаслива, що не могла стримати сліз. “Дякую, що не здався,” – сказала я йому.

З того часу наше життя почало змінюватися на краще. Його робота принесла не лише додатковий дохід, а й повернула йому впевненість у собі.

Я зрозуміла, що в будь-яких стосунках бувають злети та падіння, але головне – не втрачати віри один в одного і працювати разом над вирішенням проблем.

КІНЕЦЬ.