Одного ранку Тамарі Степанівні зателефонував чоловік Микита, який перебував у санаторії. Він поділився з дружиною своїм розпорядком дня – проходженням процедур та питтям мінеральної води – і згадав про свою тугу за нею.

Незважаючи на свої труднощі, Тамара відповідала бадьоро, приховуючи свої справжні почуття, щоб не хвилювати Микиту. За відсутності Микити Тамара серйозно захворіла.

Спочатку вона не надавала цьому значення, але незабаром виявила, що дуже слабка і її мучать незвичайні сни. В одному зі снів, оповита туманом, вона відчула, що її тягне до невідомої манливої сили. Прокинувшись, вона відчула глибоке занепокоєння, що нагадує про незвичайне дитяче переживання.

Наступної ночі її сон прийняв незвичайний оборот. У тумані засяяло світло і з’явився хлопчик, який застеріг її від подальших дій і порадив не залишатися вдома самою. Він звертався до неї “мама” і ні в чому її не звинувачував, незважаючи на свою нездатність існувати у цьому світі.

Прокинувшись, Тамара відчула себе погано і задумалася про особистість хлопчика, який видався їй дивно знайомим. Незабаром цей сон викликав у неї болючі спогади. Коли її дочці Іринці було три роки, Тамара тяжко захворіла та перенесла важкі медичні процедури, під час яких виявила, що вагітна.

Однак радість була недовгою: лікарі порадили не продовжувати вагітність. Це призвело до глибокого почуття провини та відчаю Тамари, яке полегшувалося лише любов’ю Микити та Іри.

Тепер, розмірковуючи над сном, Тамара зрозуміла, що хлопчик був тим самим ненародженим сином, якого вони втратили – дитиною, яку вона так сильно оплакувала. Вона молилася про прощення та його благополуччя.

Увечері того ж дня Іринка приїхала погостювати до матері, відчувши щось недобре під час їхньої телефонної розмови. Присутність Ірини принесла Тамарі заспокоєння та тепло. Наступного ранку її стан різко погіршився, але, на щастя, Ірина вчасно викликала швидку допомогу та врятувала мамі життя.

Коли Микита повернувся, Тамара відновлювалася вже вдома. Того дня вони поклялися ніколи не залишати один одного без нагляду, розуміючи, як важливо бути разом, особливо з огляду на вік та недавнє погіршення здоров’я. Тамара розповіла чоловікові про свій сон про сина, який запевняв, що не ображається на неї.

Микита, зворушений одкровенням, узяв Тамару за руку, і вони довго сиділи разом, згадуючи та розуміючи, як важливо не залишати близьких людей самих.

КІНЕЦЬ.