Якби не оселедець сестри, то я так би і не знала, що дитину чекаю. Все сталося настільки неочікувано, що спочатку я і сама не могла в це повірити. Сіли ми за стіл, почали їсти, все було дуже смачним. Але мій чоловік звернув увагу на те, що крім оселедцю, я нічого не їла. – Вірочко, ти сама з’їла весь оселедець, – сказав чоловік. – Хоч би по шматочку нам залишила. Я глянула в тарілку, і побачила, що я і справді з’їла всю рибу. Ми з цього посміялися, і тут сестра каже: – Віруню, а ти часом нічого не хочеш нам сказати

Якби не оселедець сестри, то я так би і не знала, що дитину чекаю. Все сталося настільки неочікувано, що спочатку я і сама не могла в це повірити.

Справа в тому, що я багато років прожила з чоловіком, але у нас не було дітей. Що ми лише не робили, до яких лікарів не зверталися, по святих місцях їздили, і нічого не допомагало.

Наближався мій 40-річний ювілей, і я для себе вирішила, що закриваю це питання. Ми з чоловіком зробили все, що від нас залежало, а решту все у волі Божій. Так, я дуже хотіла стати матір’ю, і дуже переживала через це, але ж не все у нашій волі.

У мене є рідна сестра, у нас з нею дуже хороші стосунки завжди були. Оксана старша за мене на 2 роки, заміжня, має троє діток, всі дівчатка. Я своїх племінниць дуже люблю, і завжди намагаюся сестрі допомагати – то одяг який куплю дітям, то грошенят підкину.

На Святвечір ми завжди їдемо до Оксани, вони з чоловіком живуть в селі, мають свій будинок, і мама наша недалеко від них живе, тому ми і намагаємося принаймні родинні свята разом святкувати.

Моя сестра така чудова господиня, що мені не доводиться нічого готувати. Оксана завжди на Святвечір робить кілька видів вареників, пісні голубці, юшку грибну, кутю, рибу смажить. Але найбільше я люблю її оселедець, не знаю, як вона його готує, але виходить він у неї настільки смачним, що просто неможливо відірватися.

Щоб якось компенсувати сестрі витрати, я даю племінницям по 500 гривень за коляду, дівчатка просто щасливі.

Сіли ми за стіл, почали їсти, все було дуже смачним. Але мій чоловік звернув увагу на те, що крім оселедцю, я нічого не їла.

– Вірочко, ти сама з’їла весь оселедець, – сказав чоловік. – Хоч би по шматочку нам залишила.

Я глянула в тарілку, і побачила, що я і справді з’їла всю рибу. Ми з цього посміялися, і тут сестра каже:

– Віруню, а ти часом нічого не хочеш нам сказати? Може, я скоро тіткою стану?

Я спочатку хотіла посміятися, але потім мене наче осінило – мій стан і справді натякав, що з великою ймовірністю я чекаю дитину.

На наступний день я зробила тест, і він був позитивним. Я дуже щаслива, адже навіть не сподівалася, що я ще стану мамою.

КІНЕЦЬ.