Усі Оксанині однокурсниці мліли лише від одного погляду Юрка. Накачаний, стильний, завжди у центрі уваги, дотепний, іноді брутальний, а що й красивий, то годі сказати. Він любив потішити своє самолюбство.

Частенько приїжджав в універ на новенькій машині. Юрко знав, що коли він паркувався, сотні дівочих поглядів крізь вікна аудиторій були звернені на нього одного. Це надавало йому ще більше самовпевненості та егоїзму. Джерело

Юркові здавалося, що варто йому тільки захотіти, як увесь світ упаде йому до ніг. Але знайшлася та, яка змусила його у цьому засумніватися.

Коли хлопець вкотре вихвалявся своїм новим «айпадом», Оксана (яка, до речі, Юрка всерйоз ніколи не сприймала і швидше за все жаліла його, а не захоплювалась, як інші, бо вважала, що він, зіпсований грошима хлопчисько, марнує своє життя), підійшла і різко сказала, що це марнотратство і нікому не потрібні «понти».

Це настільки зачепило Юрія, що він поставив собі за мету будь-що завоювати увагу цієї зухвалої дівчини. Ще ніколи він не відчував себе таким приниженим і осміяним.

Оксана щодня після пар відвідувала бібліотеку. Юрій почав стежити за дівчиною. Він вивчив її щоденний маршрут і уподобання. Одного разу навіть зайшов у бібліотеку, взяв книгу і сів за стіл у читальному залі так, щоб бачити Оксану. Її здивуванню не було меж. «Юрко і бібліотека – це щось несумісне», – подумалося їй.

Після того, як дівчина вийшла на вулицю, хлопець наздогнав її. Несміливо, що йому зовсім не було притаманне, заговорив:

– Дозволь підвезу тебе додому.

– Я не звикла роз’їжджати на машинах. Користуюся лише громадським транспортом.

Вкотре осміяний дівчиною, Юрій вирішив не відступати. Він залишив машину на стоянці і разом з Оксаною попрошкував до тролейбусної зупинки.

Щобільше вона відштовхувала його і глузувала, тим більше Юрій відчував потребу у спілкуванні з нею. Реальними справами і вчинками, кардинально змінившись на очах, хлопець поступово розтопив лід в Оксаниному серці. Вона змінила свою думку про нього, адже тепер він був не безтурботним хвальком, а достойною людиною. Юрій «підтягнувся» у навчанні, перестав звисока дивитися на оточуючих.

Знайомі не впізнавали у ньому багатого, успішного студента-мажора. Ще більше було здивування, коли дізналися, хто є предметом його різкого перевтілення. Якась звичайнісінька студентка… А от Юрій так не вважав. Проводячи час із дівчиною, він переосмислив багато чого.

Юрко ще не знав, яким буде його майбутнє життя, але був впевнений, що до колишнього вже не повернеться.

Не на жарт серйозним і з видимим хвилюванням Юрко прокинувся вранці. Подумки він добирав потрібних слів, які скаже при зустрічі з Оксаною. Він назавжди хоче поєднати свою долю із долею коханої, яка наповняла кожен його день новим змістом.

КІНЕЦЬ.