“Я хочу печених яблук, привезеш?” – сказала мені бабуся, коли лежала в лікарні і від якої я не відходила. Звичайно, привезу. Я їздила до бабусі сама, хоча вона просила, аби я приїжджала і з мамою. Та у мами такого бажання не було.

У мами, якій зараз 43 роки, своє життя, новий чоловік і мала дитина.  Тому мама попросила саме мене, як бабусю Наталю випишуть, турбуватися про неї, сходити в магазин, поїсти приготувати, допомогти прибрати і таке інше. Я погодилася, бо живу окремо і ближче до бабусі.

Квартиру я купила собі сама, ще плачу кредит, всі сили максимально зараз витрачаю на ремонт. Плюс – робота, особисте життя, та ще й бабуся.

І все б нічого, якби не відношення бабусі до мене. Мені здається, що вона вважає мене за прислугу. Ось два дні тому вона мені написала повідомлення: “Обери один день цього тижня, щоб прибирання мені в квартирі генеральне зробити”.

Я трохи здивувалася, щиро кажучи. Я звичайно знала, що вона все сприймає як належне, але ж можна було банально сказати “будь ласка”, а не поставити мене перед фактом.

Я не стала мовчати і їй про це сказала, мовляв, мені не приємно, що мене ставлять перед фактом, і не говорять банальних ввічливих слів. Бабуся нагримала на мене й поклала слухавку.

Зараз на мене ополчилася вся рідня, бо я, на їхнє бачення, погано ставлюся до бабусі, відмовила їй в допомозі, хоча я не відмовляла, а всього лише сказала, що не хочу допомагати, коли до моєї допомоги ставляться як до чогось належного.

Щоб розставити всі крапки над “і”, поясню, що коли я свого часу зверталася до бабусі по допомогу, їй завжди було не зручно, не було часу чи можливості.

Коли мені треба було вже переїхати від батьків і я шукала тимчасове житло, поки не підберу собі квартиру, я тоді попросилася до бабусі, але вона сказала, що нам буде затісно в її однушці. Що ж, я викрутилася своїми силами.

До того ж пів життя бабуся мені каже, що я не така. Не достатньо гарно навчалася, занадто погладшала, не правильно спілкуюся зі своїми чоловіками тощо.

Іншим разом каже, що я їй винна за те, що вона мені купувала якісь речі до мого повноліття, а найвеселіше для мене, що кожного разу під час якоїсь суперечки вона мені каже, що я думаю лише про себе.

Підкажіть будь ласка, що мені робити? Як поводитися з бабусею? Квартира її вже на мамі, мені в цьому плані нічого не світить, але мені нічого й не потрібно, я сама себе забезпечую.

Так, бабуся не проста людина, через її характер від неї відвернулася моя мама, але я не можу просто так відвернутися від рідної людини. Але й доглядати її з таким ставленням до мене зовсім не хочеться.

Джерело