Марія зустрічалася з Вадимом вже близько року, але її мати завжди була проти їхніх стосунків. Вона ніколи не пояснювала причини свого невдоволення, що робило ситуацію ще більш заплутаною та важкою для Марії.

Відносини між матір’ю та дочкою особливо загострилися після того, як під час однієї з сімейних вечерь мати вкотре негативно висловилася про Вадима. “Я не розумію, що ти знайшла в цьому хлопці.

Він зовсім не підходить тобі,” – різко заявила мати, коли Марія згадала про плани на вихідні з Вадимом.

“Мамо, чому ти завжди так говориш про Вадима? Що тобі в ньому конкретно не подобається?” – спитала Марія, відчуваючи, як її роздратування зростає.

“Просто я знаю, що тобі потрібен хтось краще”, – відрізала мати, не бажаючи продовжувати цю тему.

Ця розмова стала останньою краплею для Марії. Вона вирішила, що настав час серйозно поговорити з матір’ю та з’ясувати причину її неприйняття Вадима.

Наступного дня вони сіли за кухонний стіл, і Марія почала розмову: “Мамо, я хочу зрозуміти, чому ти так ставишся до Вадима. Адже я дійсно його люблю.”

Мати на мить замовкла, зітхнула і подивилася на дочку з жалем в очах.

“Справа в тому, що він дуже нагадує мені твого батька,

коли він був молодим. Твій батько теж був чарівним і веселим, але згодом став нестерпним і грубим. Я боюся, що з тобою станеться те саме”. Марія була вражена цим одкровенням.

Вона зрозуміла, що мати діяла зі страху та турботи про неї. “Мамо, я розумію твої переживання, але Вадим – зовсім інша людина.

Дай йому шанс довести це.” Після цієї розмови між матір’ю та дочкою встановилося краще розуміння.

Мати Марії, хоч і залишалася настороженою, поступово почала приймати Вадима, бачачи, якою щасливою є її дочка.

КІНЕЦЬ.