Я працюю в магазині побутової техніки, колектив великий, стосунки багато в чому будуються на взаємній довірі. Є у нас дві касирки, які працюють позмінно.

Назвемо їх Іра та Олена. Обидві працюють давно, косяків та провин не виникало. До минулого тижня.

Як з’ясувалося Іра у свою зміну, опинившись у критичній ситуації, не знайшла іншого виходу, як потай взяти з каси чималу суму грошей — 10 тисяч гривень.

Інкасацію здала менше і на запитання директора, мовляв, чому продажі на одну суму, а інкасовано набагато менше, “відмазалася”, що зробила дуже великий обмін на майбутнє, а дрібні купюри не інкасуються.

На свою робочу зміну прийшла Олена. Іра здає їй касу з нестачею і просить прикрити, доки знайде гроші за вихідні та докладе їх у касу.

Олена не стала ризикувати своїм гаманцем та робочим місцем, зміну не прийняла і все виклала директору. У результаті розбирання були такі, що мама не журись.

Директор дядько добрий, вирішив не доводити до керівництва фірми і дав цій Ірі 3 дні на відшкодування недостачі. А ми всі зібралися після роботи та обговорювали, як у цій ситуації бути далі.

Іра – людина надійна, ми до неї звикли й довіряли, а після такої справи шеф уже не хоче довіряти їй касу. Стоїть питання про її звільнення.

Думка колективу розділилася, одні за звільнення Іри, я в таборі тих, хто хоче дати їй ще один шанс. Треба сказати, що взяти гроші її змусили дуже складні особисті обставини, насправді критична ситуація.

Як ви вважаєте, чи може людина змінитися під впливом зовнішніх чинників, критичних обставин і проявити себе нехарактерно для неї, а після подібного ніколи такого не повторити? І що нам робити з Ірою?

КІНЕЦЬ.