Я настільки довіряла своєму чоловікові, що просто не могла повірити в те, що у нього є позашлюбна дитина. Дізналася я про це випадково, мені одна знайома розповіла історію своєї літньої сусідки, якій родичка привезла маленького хлопчика, якого вона народила від одруженого чоловіка. А потім, та сама знайома сказала мені, що бачила там і мого чоловіка.

Спершу я подумала, що це якась помилка, адже живемо ми з чоловіком вже 11 років, у нас двоє дітей – син і донечка. Та ми навіть ніколи серйозно і не сварилися, тому я навіть не підозрювала, що мій чоловік загуляв.

Так, я помітила, що останнім часом чоловік став дивно поводитися. Пізно приходив з роботи, нервував через дрібниці, на які він колись навіть увагу не звертав. Та я ставилася до цього з розумінням, адже у кожної людини бувають несприятливі періоди в житті.

Після того, як мені знайома розповіла про цю ситуацію, я вирішила прямо чоловіка запитати, що він про це знає, і чого він їздив до тієї бабусі і того хлопчика?

Чоловік аж зблід, коли я почала цю тему, а потім сказав, що може воно і на краще, попросив мене присісти і став розповідати. Він говорив, а я не могла повірити, що все це правда. Виявляється, 5 років тому до них на роботу прийшла нова співробітниця, і мій чоловік закрутив з нею роман.

Він сподівався, що про це ніхто не дізнається, але жінка оголосила, що чекає дитину. Оскільки чоловік любив мене та наших дітей, він запропонував їй гроші в обмін на її мовчанку. Народився син, і мій чоловік час від часу допомагав їм фінансово, але не більше.

Тепер цій дамочці випала нагода поїхати за кордон і вдало вийти заміж. Її багатий наречений не знає, що у неї є дитина, тому сина вона вирішила на якийсь час залишити своїй літній бездітній тітці. А мій чоловік не міг залишитися осторонь, і їздив часто до них, в один з таких його візитів його і побачила там моя знайома.

Не знаю чому, але мені стало дуже шкода хлопчика, і я сама запропонувала забрати дитину до себе, бо не уявляла, як літня людина може доглянути 4-річну дитину. Мій чоловік дуже зрадів, і ми відразу поїхали. Олежик, так звали хлопчика, кинувся до мого чоловіка із словами: “мій тато приїхав”.

Ми поговорили з бабусею, потім вона набрала маму дитини, і з їхнього дозволу ми забрали Олежика до себе. Зараз готуємо відповідні документи, щоб він міг жити з нами. Я чомусь впевнена, що все буде добре, а все інше втрясеться.

Якийсь час хлопчик дивився на мене з недовірою, але зараз у нас все добре, можна сказати, що я маю ще одного синочка. Я пробачила свого чоловіка заради того, щоб у моїх дітей був батько. Та й, якби я розлучилася з ним – кому б це допомогло?

Просто я зрозуміла, що подітися нема куди, тепер Олежик буде членом нашої родини. Я впевнена, що зможу полюбити цю дитину, незважаючи ні на що. Думаю, що в цій ситуації я прийняла правильне рішення.

Джерело