Діти Микити довго сперечалися про те, хто з них доглядатиме батька. Але старий, побачивши ці розбіжності, вирішив взяти справу до своїх рук.
Ось уже 14 років Микита жив без своєї дружини Нони, яка завжди мала дуже слабке здоров’я. Він віддано доглядав її до самої її смерті.
Незважаючи на наявність двох дорослих дітей, Ігоря та Ліди, Микита власноруч узяв на себе турботу про дружину. Ігор, чудовий електрик, розлучився з дружиною за три роки до цього. Він жив достатнім життям, впевнений у своїх навичках та незалежності.
Ліда, навпаки, була заміжня за Михайлом і жила у місті. Вони з чоловіком, бездітні, рідко відвідували Микиту. У свої 68 років Микита вів насичене життя у своєму сільському будинку, доглядаючи великий город.
Він вирощував різні овочі та фрукти, якими щедро ділився із сином, дочкою та місцевим дитячим будинком, ніколи не приймаючи від них грошей. Коли здоров’я Микити похитнулося через хворобу серця, син і дочка почали сперечатися про те, хто доглядатиме батька.
Ліда, побоюючись порушити спокій свого чоловіка, не хотіла забирати Микиту до міста. Ігор, який почав ремонт у своїй квартирі, відчував себе не в змозі розмістити там батька.
У результаті брат із сестрою вирішили найняти доглядальницю для батька, домовившись, що Ліда та Михайло візьмуть витрати на себе.
Микита, однак, відмовився від доглядальниці, наполягаючи на своїй незалежності та здатності справлятися з усім самостійно. Самостійність Микити особливо виявилася, коли діти прийшли до нього в гості на день народження.
Вони були вражені, побачивши гарно накритий стіл і чистий будинок, який доглядав сам Микита.
На їхній подив, незабаром гостей зустріла Варвара Петрівна – доглядальниця, яку вони хотіли найняти спочатку. Микита радісно оголосив про намір одружитися з Варварою, висловивши подяку своїм дітям за те, що вони познайомили його з нею.
Це одкровення принесло полегшення та щастя Ліді та Ігорю, які зрозуміли, що тепер у їхнього батька в житті є і товариш, і підтримка.
КІНЕЦЬ.