А як чоловік моєї сестри знайшов собі іншу, то йому тоді вже 45 років було. А та дівчина молода, красива, має гарну освіту, хорошу роботу. Валентина повірити в те не могла, але було соромно перед родиною, тому подала на розлучення відразу, як тільки стали ширитися плітки. Але сама поїхала до батьків і стала чекати, коли чоловік повернеться і приїде за нею
Моїй двоюрідній сестрі Валентині зараз вже 40 років. 20 років вона жила з чоловіком, мала хорошу сім’ю, в якій з’явилося двоє діток, жили душа в душу.
Вже коли зіграли весілля, а святкування у них було зовсім невеличке, лише родину покликали до себе, Валентина з чоловіком поїхали до нього в село, там і стали жити.
Валентина старанно працювала продавцем в магазині, а чоловік її – водієм сільського автобуса.
Чимало часу подружжя жило душа в душу, всі друзі та родичі їм заздрили, адже коли не прийдуть, то в будинку завжди достаток та благополуччя в усьому у них.
Та згодом, як грім серед ясного неба, дізналася моя сестра, що у її чоловіка є інша. Дівча, можна сказати, 24 роки їй всього.
Симпатична вона дуже, з досить хорошої сім’ї, з доброю освітою та перспективною і цікавою роботою.
А чоловік у Валентини, мав вже 45 років, лисуватий, невисокого зросту, простий такий собі звичайний водій. І що вона в ньому знайшла? Всі досі гадають як таке могло статися, але на думку нічого зовсім не спадає.
Врешті Валентина не витримала і сама на розлучення подала усі необхідні документи, щоб люди не сміялися з неї і не перешіптувалися за спиною. Їй сама ця ситуація була дуже прикрою. Важко було чути усі ці плітки і пересуди у себе за спиною.
І до своїх батьків в село з дітьми переїхала. Чоловік і не намагався зупинити Валю, весь у своєму новому коханні розчинився. Наче помолодшав, повеселішав, ходив з високо піднятою головою по селі, щоб знали йому ціну усі люди.
Довго Валентина сумувала, адже чоловіка свого вона дуже любила, її щирі почуття зовсім нікуди не поділися. Виходить, що людина, яка стала їй за стільки років близькою та рідною, тепер далеко, тепер не з нею. І, що найбільше засмучувало її, чоловік вже зовсім забув про її існування.
Батько хоч і радий був, що і дочка з ним, і внуки поряд, але спокійно дивитися не міг на свою доньку, адже бачив, що вона сумує за своїм чоловіком, ночами не спить, ходить з опущеною головою щодня.
А сама Валентина весь час говорила, що якби чоловік вибачився, якби покликав назад до себе, то моя двоюрідна сестра відразу б пробачила, покинула все і на крилах до нього полетіла, не дивлячись ні на що. Але не покликав її чоловік, і вибачатися теж не думав навіть, таке враження, що забув про існування колись коханої та близької йому людини.
Але час найкращий лікар, виявляється, згодом влаштувалася Валентина на роботу, син навчатися пішов, дочка в школу пішла. Подруги з’явилися у неї, друзі нові, робота трохи сумні думки забирала від неї.
У колишнього чоловіка теж все добре виявилося: одружився на своїй коханій, дитина з’явилася у них, але й старшим дітям допомагав. Запрошував їх до себе в гості, але лише син один раз поїхав, донька відмовлялася.
Та минуло 3 роки відтоді, і став колишній чоловік Валентині дуже часто телефонувати. Постійно каже їй, що сумує дуже за нею і за дітьми, що помилку тоді вчинив серйозну, що сивина в бороду, що погано йому з молодою дружиною, інтереси зовсім різні у них, адже зовсім різні покоління, поговорити ні про що, благав повернутися, каже, що мріє про той день, коли вони всі будуть разом.
Чоловік моєї сестри говорив, що розлучиться і знову з Валентиною одружиться. Але моя сестра навіть не знала, що йому відповіти на це, адже вона й досі кохає його. Вона просто не знає, що робити, хоч і самотня вона зараз, але не знає чи варто повертатися до колишнього, став він для неї якоюсь далекою людиною, не може пробачити його невірність. З ним в одній хаті ніколи спокійно вже жити не зможе.
Та й у батьків їй добре, переїжджати не хоче. А як там тепер колишній чоловік живе, вона не думала давно. Тепер вони якісь, як чужі люди. А у неї тепер є друзі та родина, які підтримають її завжди, які завжди будуть вірними, не залишать її, щоб не сталося.
Та родичі дуже її просять таки повернутися до чоловіка, адже він людина непогана, а вона й досі сама. А самотня старість то дуже непросто. Вона колись щиро кохала чоловіка, такі сильні почуття не можуть так швидко минути. Але чи варто пробачати зраду колишнього і знову впускати його в свою сім’ю?