Якось так вийшло в моєму життя, що ось уже майже 4 роки, як живу у цивільному шлюбі. Як і будь-якій нормальній жінці, мені звичайно ж хочеться стати законною дружиною та народити діточок від свого коханого чоловіка.

Однак мій цивільний чоловік Роман просить з цим не поспішати, каже, що ще потрібно трохи зачекати. Принаймні, так, вважає він, буде краще.

Кілька років Микола мені говорив, що потрібно й далі чекати, і обіцяв, що зробить мені пропозицію, як тільки вирішить всі свої фінансові проблеми. Однак в кращу сторону нічого не змінилося, на жаль – за ті роки, що ми разом, його борги перед банком, друзями та родиною наростали як сніжний ком.

В один прекрасний день Микола просто поділився зі мною своєю новою «геніальною» ідеєю: він хоче, щоб ми зіграли простеньке весілля, дуже не витрачалися на нього, щоб з подарованих грошей він мін віддати всі свої борги, які накопилися у нього за останній час.

На питання, як він собі це уявляє, чоловік мій сказав, що можна буде влаштувати банкет у його батьків за містом, у них невеличкий свій будинок, самостійно накривши недорогий стіл, і попередити гостей заздалегідь, щоб вони крім грошей нічого не дарували нам, мовляв, часи складні і нам лише гроші потрібні.

Чи потрібно говорити, що не так я собі уявляла початок свого сімейного життя? Звичайно, я його щиро кохаю, і вже, напевно, не зможу від нього піти, але все ж вважаю, що у чоловіка повинна бути хоч якась совість та елементарна гордість, які б проблеми його в житті не спіткали. А те, що він задумав, зовсім не годиться нікуди.

Це його пропозиція виглядає так, ніби крім грошей у нього більше немає іншої мотивації, щоб зі мною розписатися. Таке враження на думку мені спадає, ніби мене використовують просто і все.

Я тоді відразу у Миколи поцікавилася:

«А як же народження дітей та офіційний статус подружжя, хіба це не справжня щаслива сім’я? Невже тобі всього цього не хочеться?»

Микола відповів, що теж цього хоче, але каже, що одне одному зовсім не заважає.

Микола дуже добре знає, що і у його, і у моїх родичів є гроші, і що вони навряд чи будуть скупитися на суми в конвертах, тим паче, коли почують, що нам гроші потрібні. Вони ж подумають, що ми на щось важливе збираємо для себе, тому точно нас не підведуть.

Однак для мене його план виглядає як неправда якась і нещирість перед рідними людьми і спроба нажитися на близьких людях. Та й навіть якщо я на це погоджуся, то мені б хотілося, щоб хоч якась частина подарованих на весілля грошей пішла на щось спільне, наприклад на покупку путівки для романтичної подорожі або на облаштування житла, щоб хоч щось купити за ці гроші собі на пам’ять на довгі роки, як пам’ять про рідних і близьких людей у такий важливий день для нас.

У нашому ж випадку, швидше за все зібраної суми навіть не вистачить на повне погашення боргів мого коханого. Так що все одно йому потім доведеться якийсь час витрачати свою зарплату на повернення кредиту, а я відповідно буду його утримувати, адже зараз вийшло так, що на мені приблизно половина загальних витрат, і після весілля він напевно постарається на мене покласти ще більше фінансової відповідальності.

Розумію, що якщо погоджуся на цю не зовсім хорошу ідею, то потім буду шкодувати про це, але і чекати ще 4 роки, поки він зробить таку пропозицію одружитися, я не хочу.

Можливо, якщо я зараз поступлюся, то він потім відплатить мені на це добро добром, але ж може статися і так, що після виплати боргів я стану йому не потрібна, і Микола зі мною через якийсь час розлучиться. Я вже й не знаю чи довіряти мені йому, адже наміри у нього якісь зараз зовсім недобрі.

Що робити? Я не знаю чи варто погоджуватися на таке весілля. Чи можливо зробити так, як каже Микола, адже він хоче, як краще для нашої сім’ї?

Джерело