Довелося мені нещодавно через багато років побувати в тому селі, де в дитинстві проводила всі канікули.

У розмовах із місцевими бабусями одразу кидалося зневажливе ставлення до одного чоловіка – Володимира.

У його бік за спиною часто долинали лайки, одна баба при мені навіть плюнула йому вслід. “Торгаш, спекулянт” – найм’якіші висловлювання, які я чула на його адресу.

Самі розумієте, більш містких і їдких виразів було достатньо. На моє запитання, а чим він такий поганий, всі як один відповідали: “Та як же, він з накруткою все продає! Купує дешевше, а продає дорожче!”

Я, чесно кажучи, претензій бабусь не зрозуміла, проте, поспілкувавшись з Володимиром і поспостерігавши за його діяльністю, зрозуміла, що це з бабками щось не так.

Коли у село перестала приїжджати машина з харчами, тобто “автокрамниця”, мешканці села просили Володимира, єдину людину, яка працює в райцентрі, привезти то хліба, то крупи. Він ніколи не відмовляв. І ніколи не брав за послуги грошей.

Коли з роботи його відправили на пенсію, він самотужки відремонтував старий магазин і запустив торгівлю.

Для того, щоб село завжди харчувалося свіжим хлібом, він тричі на тиждень вирушав до 5 ранку до райцентру за 30 км, щоб купити свіжоспечений хліб на прохідній хлібокомбінату (пізніше їх просто там розбирали).

Накрутку ставив, але вона була мінімальною – за моїми підрахунками рівно стільки, щоб покрити витрати на бензин. У магазині завжди було найнеобхідніше, чистенько, продавчинею взяв приємну молоду багатодітну матір, що стала за нещасним збігом обставин вдовою.

Ще, раз на тиждень він, зібравши побажання всіх сусідів, їздив до аптеки. Брав за ліки рівно стільки, скільки вони коштували. Каже, принцип такий, що не дозволяє совість наживатися на ліках.

У відремонтованій підсобці облаштував олійницю, що полегшило життя всіх місцевих, оскільки раніше багатьом доводилося здавати насіння скупникам за безцінь. Звісно він заробляв на цьому копійчину, але робив все по совісті, зайвого у кишеню не клав, та не відбирав останнє у людей.

А найголовніше, знаючи ситуацію у селі з алкоголем, повністю відмовився від його продажу у магазині. До речі, на радість багатьом бабкам, які змагаються одна з одною у реалізації самогонки. Тільки при цьому вони чомусь не вважають себе ні спекулянтами, ні торгашами. Дивно.

КІНЕЦЬ.