Анастасія та Сергій, стоячи біля входу до парку, обговорювали свої почуття під зоряним небом. У їхніх стосунках навряд чи минуло кілька місяців, але вже виникли перші труднощі: мати Анастасії, стійка та владна жінка, не схвалювала вибір доньки.

“Моя мама просто не розуміє,” – з тугою в голосі почала Анастасія, – “вона бачить у тобі не того, ким ти є насправді.” Сергій, нервово перебираючи пальцями своє волосся, м’яко відповів: “Я розумію, це складно, але ми знайдемо вихід. Адже ми разом, вірно?”

“Так, але нам потрібен план,” – рішуче сказала Анастасія, – “Мама має побачити, який ти насправді.” Вони довго думали, і врешті-решт Анастасія запропонувала ідею: “Ти маєш показати себе з кращого боку.

Давай влаштуємо вечерю, де ти зможеш проявити себе у всій красі.” Сергій кивнув, погоджуючись із планом.

Він вирішив приготувати найвишуканіші страви, щоб справити враження на маму Анастасії. Настав день вечері. Сергій, хвилюючись, але впевнено, метушився на кухні, готуючи відразу кілька страв.

Анастасія спостерігала за ним, відчуваючи суміш хвилювання та надії. Коли мати Анастасії прийшла, то була одразу зустрінута теплою та доброзичливою атмосферою.

Сергій ввічливо привітав її, і вони сіли за стіл. Вечеря проходила напружено, але Сергій не сумував. Він розповідав історії, демонструючи свій гумор та інтелект, та активно цікавився життям матері Анастасії.

Поступово лід у їхніх стосунках почав танути. Мати Анастасії, хоч і з сумнівом, почала бачити перед собою не просто хлопця своєї дочки, а людину з історією, амбіціями та почуттями.

До кінця вечора, коли Сергій та Анастасія проводжали маму біля дверей, вона, озирнувшись на Сергія, сказала: “Можливо, я помилялася щодо тебе.”

Після її відходу Анастасія та Сергій обмінялися поглядами, повними полегшення та радості. Їхній план спрацював, і вони зрозуміли, що разом можуть подолати будь-які перешкоди.

КІНЕЦЬ.