Ангеліна звільнилася з роботи. Не склалися стосунки. Її ігнорували, не запрошували на вечірки, видалили з чату… Нехтували нею. І вона дуже болісно це сприймала.

Робота була непогана. Але знову повторилося те, що відбувалося на перших трьох роботах. Ігнорування. Холодна атмосфера якась. Спочатку все нормально було, а потім навіть у їдальні довелося на самоті сидіти. Нема з ким поговорити, обговорити питання, просто поділитися.

І Ангеліна знайшла іншу роботу. Вона була добрим фахівцем. І написала заяву з власного, як кажуть.

Але вона зробила крок, на який не кожен зважиться. Вона щиро хотіла розгадати загадку. Чому так сталося? Вона купила дорогий торт, запросила колег на чай у їдальню. На півгодини. Неохоче всі пішли; людина звільняється. Потрібно ж попрощатися по-людськи.

Ангеліна дала кожному листок і попросила чесно написати, що відштовхує. В двох словах. А потім листочки скласти до папки. Анонімно.

Попили чаю, з’їли торт, наговорили добрих слів. І написали. Хоча не дуже хотіли.

Потім Ангеліна читала написане та заливалася фарбою. Це було серйозне випробування. Тим більше, всі написали приблизно те саме.

Нав’язливість. Постійні розповіді про себе. Балакучість. Обговорення інших людей. Слова нікому не дає сказати, впивається в людину. Вразливість, якщо не можуть або не хочуть базікати. Невгамовна жага до спілкування. Непрохані поради.

А вона й не помічала. Найменший прояв уваги брала за запрошення до тісного спілкування. І говорила, писала, дзвонила… І говорила багато зайвого. І не помічала сигналів, коли людина намагалася вийти із контакту. Ображалася і розповідала іншим, як її облили холодною водою, ні з того ні з сього…

Вона на роботі будувала особисті стосунки. А це не подобається людям. Вони йдуть та інших попереджають. Тримайтеся подалі від липучки!

Ангеліна просто почала стежити за собою. Виявляти стриманість. І на новій роботі все пішло чудово! Хоча їй так не вистачало тепла, емоцій, розмов, листування.

Але мало чого нам не вистачає. Ми не можемо це вимагати в інших, не близьких та не рідних. І треба шукати спілкування в іншому місці, це жінка зрозуміла нарешті. Не на роботі…

Це радикальний спосіб: запитати інших, що їм не подобається, якщо люди йдуть і йдуть із контакту.

Тому що можна почути те, що нам не сподобається.

Але це спосіб сильної людини, яка постійно потрапляє в ту саму неприємну ситуацію. В той самий конфлікт. Залишається на самоті.

Причин може бути багато. Можна постійно потрапляти до токсичного місця до недобрих людей. Це правда.

А можна не бачити своєї проблеми. Поводитися одним і тим самим способом. І відвертати від себе інших, не розуміючи, у чому причина. І тоді можна просто спитати. Відповідь може бути неприємною. Але рятівним.

Це як із запахом із рота одного стародавнього вельможі. Його всі цуралися. Він вважав це підступами ворогів. Проявом заздрості. Поки якась людина не сказала прямо, в чому річ. Виявилось, що це прояв хвороби! І цього вельможу обстежили та вилікували. А  дружина вельможі знала про запах, але мовчала, боячись його дратувати… Мало не занапастила чоловіка.

Причину можна дізнатися та усунути. Не кожен на це наважиться. Засіб неприємний і болісний. Але якщо дізнатися, можна змінити життя на краще!

Як той вельможа, який пішов до лікаря і дізнався про серйозну хворобу. Ось у чому було джерело запаху. Хворобу вилікували. І життя налагодилося. І ніхто більше не відвертався.

Про цей засіб варто подумати іноді. Хоча це не дуже приємний спосіб. І сказати іншому правду теж іноді потрібно. Якщо людина здатна правду прийняти і сама просить про неї…

КІНЕЦЬ.