Звичайно ми і до цього бувало не ладнали, але завжди знаходили компроміси і швидко мирилися.

За весь час нашого спільного життя було багато прекрасних моментів, які приємно згадувати.

Шкода, що всьому хорошому рано чи пізно приходить кінець.

У момент, коли наше взаєморозуміння практично зійшло нанівець, я спробувала поговорити з чоловіком на тему що відбувається.

У чому причина такого ставлення до мене.

Зрозумілої відповіді відразу він не дав.

Тільки через місяць моїх допитувань він все-таки зміг зізнатися, що давно вже збирається піти з сім’ї.

Причиною тому, думаю самі здогадуєтеся яка.

Хоча, дивлячись в його очі я і так все прекрасно розуміла.

Я завжди його вважала мужнім, сміливим і рішучим, але як справа дійшла до дійсно серйозних рішень, ці риси кудись поділися.

Я не стала закочувати істерику, за останній рік, напевно, морально я вже встигла підготуватися до такого результату.

Розлучилися мирно.

Дивлюся тепер на себе і не знаю, що далі …

Я вже не виглядаю так добре, у мене немає роботи (забезпечував чоловік), я навіть не знаю скільки і куди платити за квартиру.

Добре хоч не залишилася на вулиці.

Я повністю розбита, я нічого не вмію і не уявляю, як жити далі.

КІНЕЦЬ.