Життя в селі кардинально відрізняється від міського життя, там дуже залежиш від думки людей.

У мене так вийшло що я в 16 закохалася і завaгітнiла, мені на той час дуже хотілося сім’ї.

Батьки вирішили вaгiтна значить потрібно виходити заміж, що б все було як у людей.

Заміж за людину, яку я любила це була межа мрій, якби він не зробив те що зробив.

Він вирішив перед самим весіллям розслабитися з моєю подругою, і так що про це дізналися всі і я теж.

Я і без вaгітнoсті дуже ранима, але так як я була в положенні мені було дуже боляче.

Не знала як мені поступати виходити заміж за зрадника не охота, і ростити сина одній не хотілося.

Люди і так в селі тикали пальцями кажучи за спиною образливі речі:

– Краще б вчилася а вона ноги….

Вирішила я вийти заміж незважаючи на свій бiль, щоб батькам не було соромно, і про дитину що б потім не говорили:

– нагуляна!

Зараз у мене з приводу цього інші думки, мені абсолютно плювати на думку людей, які в своєму житті розібратися не можуть.

Я б не виходила заміж, а наpoдила собі дитинку, і набагато спокійніше жила б, не думаючи про те що чоловік зpaджує.

Живіть не для людей, це ваше життя, воно не таке вже й довге, щоб так часто помилятися.

КІНЕЦЬ.