В свої 40 років Галина уже перестала чекати на щастя. Її життя було схоже на сіру рутину, в якій мала місце лише робота.

“Красива жінка незаміжня, стоїть задумавшись в метро”, – не раз пригадувала собі Галина цю пісню Алли Кудлай, п’ючи зранку свою каву, і не сподіваючись, що цей день буде чимось відрізнятися від інших.

Що, що, а каву вона дуже любила, це було її чи не єдине справжнє задоволення. Каву вона собі завжди купувала дорогу, італійську, і пила її без поспіху з дуже красивого горнятка, продовжуючи наспівувати слова з тієї ж пісні: “І кава чорна та гірка, і мов на крилах, на роботу, летить стурбована така”.

Підкосило віру Галини у себе її перше кохання. Хто б міг подумати, що цей Павло засяде так наміцно в її душі на довгих 20 років?

Він її кинув за місяць до їхнього весілля, коли вже і сукня була куплена, і зал замовлений, і гості запрошені. Та у Павла, раптом, плани змінилися. Він вирішив, що втрачати шанс вигідно одружитися з донькою місцевого багатія він не буде.

Галину він просив зрозуміти його і пробачити.

– Мені майбутній тесть уже машину купив, а ти уяви, що буде далі, якщо я стану його офіційним зятем, – радісно розповідав Павло.

Галина тоді всі сльози виплакала, але це не допомогло. Тоді вона в роботу кинулася, багато вчилася, і швидко піднімалася по кар’єрних сходинках. На інших чоловіків вона навіть не дивилася, бо занадто болючими були у неї спогади про перше кохання.

А от Павло про неї не згадував. Багатий тесть уже купив йому і машину, і квартиру, і взяв до себе працювати, начальника з нього зробив, нехай невеликого, але все ж.

До своїх 40-ка років, Галина сама доробилася до того, і що і житло має своє – двокімнатну квартиру в центрі міста в новобудові, і авто з салону сама собі придбала. Можна сказати, що життя у неї склалося, якби не її самотність.

Якось Галина поїхала у відрядження в Італію, і там вона познайомилася з одним італійцем. Андреа відразу звернув увагу на Галину, до того ж, крім роботи, у них було одне спільне захоплення – вони обоє любили пити добру каву. Андреа за той час, поки Галина гостювала в Римі, поводив її по найкращих кав’ярнях і це їх ще більше зблизило.

Закохався італієць у Галину так, що коли прийшла пора їй повертатися додому, він став її просити, щоб вона заміж за нього виходила.

Галина не сприйняла його слова серйозно, адже вони знайомі всього 2 тижні, і вона нічого не знає про цього чоловіка, крім того, що він, як і вона, самотній, і що дуже любить каву.

– А хіба цього не достатньо? – запитав її Андреа.

– Може, я п’ючи каву, все життя на тебе одну і чекав?

Галина повернулася додому з важкими думками в голові, вона сказала Андреа, що їй треба подумати, бо аж на такий поворот долі вона точно не очікувала.

Та вдома на неї чекав ще один сюрприз. До неї захотів повернутися Павло. Він розлучився з своєю дружиною, і раптом згадав про своє кохання до Галини.

– Не зміг я тебе забути, тому і від дружини пішов, – почав говорити Павло. – Одну тебе люблю, і з тобою хочу бути.

– А чи не запізно для таких зізнань? – запитала Галина.

– Ну, ти ж заміж не вийшла, напевно на мене чекала, і таки дочекалася! – зрадів Павло.

В цей час у Галини задзвонив телефон. На екрані з’явився Андреа, який повідомив, що вже купив квитки і через кілька днів він приїде в Україну, до неї.

– Скажи йому, щоб не їхав, адже ти мене кохаєш, – впевнено заявив Павло.

Галина лише усміхнулася, а Андреа вона вирішила дати шанс, бо коли побачила Павла, то її нарешті відпустило. Просила лише, аби Андреа привіз доброї італійської кави…

Хто зна, а може і вона скоро стане красивою жінкою, заміжньою за італійцем…

Джерело