Я з перших слів відчула, що Наталя ображена, і не помилилася. А “виною всьому” був мій брат. Виявляється, Назар, поки та байдикує, бо ніде не працює, виконує всю хатню роботу. В цей раз він не встиг приготувати сніданок, а Наталі це не сподобалось. Мій брат гарно заробляє, щоб забезпечити гідне життя цій дамі, а вона ще й носом крутить. Мабуть, я таки поїду до них до Києва на серйозну розмову, до того ж привід гарний є – ювілей у братової!

Сьогодні моя історія стосується найріднішої мені людини, мого брата Назара, який для мене є прикладом справжнього чоловіка.

Коли наша сім’я залишилась без батька, саме Назар, як старший син і брат, взяв на себе відповідальність за нас з мамою.

Та роки минали і я дорослішала, після закінчення навчання я зустріла своє кохання, вийшла заміж і створила свою сім’ю.

Мабуть через нас брат не міг влаштувати своє особисте життя. Ми з мамою дуже сильно хвилювались з цього приводу, і навіть бувало, підшукували йому пару, адже Назару вже було біля тридцяти. Та знаєте, як то люблять старші люди казати, від долі не втечеш.

На сьогоднішній день мій брат успішний в своїй сфері діяльності. Він займає посаду головного директора на підприємстві. Вже рік, як мій брат одружений, і я щаслива була весь цей час за нього.

Та те що я почула останній раз від дружини мого брата, просто перевернуло мою уяву про подружнє життя, бо в моїй сім’ї такого геть немає і я навіть не могла і подумати, що всі свої обов’язки я можу перекинути на чоловіка.

Як так може бути? В моїй голові просто не вкладається.

Дружину мого брата звати Наталка, я з самого першого дня нашого з нею знайомства намагалась налагодити з нею дружні стосунки. Адже вона тепер не чужа нам людина, вона буде піклуватися, думала я собі, про найдорожчу для мене людину.

Я хотіла в свою чергу бути їй корисною і всіляко допомагати і підтримувати її якщо це буде потрібно.

Хоч я і бачила з самого початку що з Наталкою ми геть різні люди, вона така справжня панянка, яка стежить за своїм зовнішнім виглядом, при тому відвідує постійно різні салони краси, дуже любить гарно і стильно одягатися, а я більш простіше відношуся до свого стилю в одежі, як і до зовнішнього вигляду взагалі.

Та все ж таки ми потоваришувались між собою і навіть часто зідзвонюємось, щоб побалакати на різні теми із життя.

Та цього разу я мабуть невчасно зателефонувала до Наталі, вона була зла і розлючена на мого брата, про що мені і розповіла.

Виявляється, мій брат Назар виконує майже всю хатню роботу за Наталю.

А в цей раз не приготував їй сніданок і вона образилась. Коли Наталя мені почала розповідати, що мій брат миє посуд і готує їм поїсти, я була просто спантеличена від почутого.

Справа в тому, що сама Наталя ніде не працює, вона насолоджується поки життям і готується морально до материнства, а Назар і надалі продовжує піклуватись про когось, тепер про Наталю, як колись про мене.

Та так не має бути, він займає солідну посаду і йому аж ніяк не личить прибирання в оселі. Заробляє брат немалі кошти, в знак подяки за достойне життя, Наталя могла би хоч їсти брату готувати.

Та все це лише мої думки в голос. Я так і не змогла сказати свою думку Наталі, адже дуже вже боялась з нею втратити зв’язок.

Та мене сильно турбує совість, що я так і не змогла захистити свого брата, і сказати свою думку Наталі, бо вважаю, що вона чинить не правильно.

Так сімейні стосунки між двома люблячими людьми не будуються. Та чи варто мені взагалі втручатися в сім’ю брата? Якщо брат мені жодного разу навіть не жалівся?

Джерело