Мій чоловік завжди був близьким зі своїми шкільними та інститутськими друзями, і вони часто зустрічалися великою компанією.

Як би там не було, ми були здивовані, коли нас запросили на 30-річчя Ангеліни – дружини друга мого чоловіка, адже я з нею ніколи не була знайома, а чоловік бачив її лише кілька разів.

Планувалося відсвяткувати у День святого Валентина у дорогому кафе. Ми навіть виділили гроші їй на подарунок. Однак усе ускладнилося, коли чоловік Ангеліни повідомив, що ми не запрошені.

Вона була засмучена тим, що її не запросили на нещодавню зустріч, хоча це був вечір виключно для чоловіків. Ми прийняли ситуацію без образ.

Пізніше Ангеліна написала моєму чоловікові повідомлення, в якому вибачилася і скасувала святкування свого дня народження. А за тиждень вона відновила запрошення.

Ми посміялися з ситуації, вирішивши, що все вирішилося.

Через кілька днів мій чоловік прийшов додому з новим повідомленням від Ангеліни , де вона знову скасовувала зустріч через те, що в кафе не було вільних столиків, а також через фінансові проблеми.

Її чоловік розповів нам, що Ангеліна не хотіла позичати гроші на захід і вирішила скоротити список гостей, починаючи з нас.

Ми з чоловіком відчували себе пішаками в їхній нерішучості. Зрештою, Ангеліна знову підтвердила, що захід відновлюється, але на той час ми вже втратили будь-який ентузіазм до цієї події.

Ми просто вирішили почекати та подивитися, чи не запросять нас знову, перш ніж вигадувати відмовки, щоб не йти. Найбільше мене спантеличила не поведінка Ангеліни, а її чоловіка.

Він відкрито ділився подробицями ситуації, які виставляли її у негативному світлі, впливаючи на моє ставлення до неї.

Необачність друга мого чоловіка щодо їхніх особистих справ і те, що він назвав нас одного разу “неважливими гостями”, змусили нас остаточно розчаруватись у них обох.