Ольга та Максим одружилися два місяці тому. Як і кожна друга свекруха, Олександра Тимофіївна одразу невзлюбила невістку.

– Ти зовсім не дбаєш про мого сина, – одразу заявила Ользі свекруха.

– Що я роблю не так? – із викликом запитала дівчина.

– Поки Максим жив зі мною, я щоранку готувала йому вівсяну кашу. Дозволь дізнатися, чим ти його годуєш? – невдоволено поцікавилася Олександра Тимофіївна.

Ольгу питання свекрухи трохи збентежило, оскільки вони з Максимом вранці обходилися однією кавою, і чоловік ніколи не виявляв невдоволення.

– Все зрозуміло! – сплеснула руками жінка. – Нічим! Я так і думала. Дозволь спитати, що ви взагалі їсте. Хоча на тебе мені в принципі всеодно, – зневажливо додала вона. – До того ж, я впевнена, що мій син ходить на роботу в непрасованих сорочках.

– Я прасую, не переживайте! – Ольга невдоволено блиснула очима.

– Скажу тобі чесно, я чекаю моменту, поки мій син нарешті розлучиться з тобою, – суворо промовила Олександра Тимофіївна.

– Ми тільки одружилися, – усміхнулася дівчина. – У вас говорять ревнощі…

– Ні, ти помиляєшся, – гордо посміхнулася свекруха, – я знала, що рано чи пізно мій син одружується, але йому потрібна дбайлива дружина. Саме в такі руки я була готова віддати Максима. На жаль, але твої ніжні ручки нам не підходять.

– Шукали синові другу матусю? – пирснула від сміху дівчина і закотила очі. – Вибачте, що розчарувала вас.

– Не матусю, а дружину. Ти знаєш, що Максим їздить до мене тричі на тиждень? – поцікавилася Олександра Тимофіївна.

– Я в курсі, що він вас відвідує. Не бачу в цьому нічого поганого, – відповіла Ольга, яку насправді кількість відвідувань трохи спантеличила.

Дівчина знала, що Максим їздить до матері раз на тиждень у вихідні, але те, що це відбувається кілька разів, чоловік їй не казав.

– Не було думок, чому так багато? – Олександра Тимофіївна ніби прочитала думки невістки.

Ольга не знала, що відповісти на це запитання, тож просто мовчки розвела руками.

– Тому що ти дуже погана дружина! – Жінка з викликом схрестила руки. – Ти не виконуєш своїх обов’язків, які здобула, вийшовши заміж за мого сина, адже я йому казала, що від тебе не варто чекати нічого доброго.

– Які ще обов’язки? – обурилася дівчина.

У відповідь свекруха полізла в сумочку і витягла звідти згорнутий вчетверо альбомний аркуш паперу, списаний з обох боків.

– Візьми! – Олександра Тимофіївна простягла його невістки.

– Що це? – скривилася дівчина і нерішуче взяла листок у руки.

– Це список того, що ти маєш робити! – повчальним тоном промовила жінка.

– Тридцять сім пунктів? – Ольга ковзнула поглядом по списку. – Це якийсь жарт?

– Аж ніяк, – незворушно посміхнулася Олександра Тимофіївна.

Дівчина знову кинула погляд на листок і мимоволі скривила обличчя, побачивши один із пунктів.

– Стригти нігті на руках та ногах? – прочитала вголос Ольга і здивовано глянула на свекруху.

– Так! І ти цього не робиш! – Засуджувально проскреготіла жінка.

– Звісно, не роблю! – обурилася дівчина. – Він не маленька дитина…

– Не розумію, як це взагалі пов’язано? – Олександра Тимофіївна здивувалася. – От і подумай, чому Максим їздить до мене! – з урочистістю в голосі додала вона.

Ольга невдоволено скривилася, з подивом усвідомивши, на що саме натякає її свекруха.

– Ви стрижете йому нігті? – ледве промовила вона.

– Так! Це роблю я, якщо не може робити дружина! – З докором відповіла жінка. – Питається, і навіщо він тоді одружився?

– Ви зараз серйозно? – Ольга схопилася за голову, уявивши, як Олександра Тимофіївна акуратно обстригає нігті на ногах її чоловіка.

– Ти зовсім запустила Максима, – холодно процідила свекруха. – Я й так до тридцяти років усе це робила! Коли він одружився, я сподівалася, що тепер ці обов’язки ляжуть на дружину, але ні. Нічого не хочеш сказати?

– Ні. Я не стригтиму йому нігті, – скривилася дівчина. – Він сам має це робити. Що за маячня взагалі?!

– Повір, знайдеться жінка, яка стане це робити, і тоді ти залишишся не при справах, – зарозумілим тоном промовила Олександра Тимофіївна.

– Я виходила заміж не для цього…

– Люба моя, не розумію, що тобі не подобається? Раніше дружини взагалі мили чоловікам ноги, – приголомшила Ольгу свекруха. – Будеш і далі поводитися так, втратиш чоловіка.

– А більше нічого не треба робити?

– Я мию твоєму чоловіку голову.

– Ось як? Ще будуть якісь відкриття? – єхидно поцікавилася дівчина.

Слова Олександри Тимофіївни приголомшили її. Вона ніколи не помічала за Максимом жодних дивацтв.

Щоправда, все ж іноді Ольга ловила себе на думці, що жодного разу не бачила, щоб він мився вдома.

Виходить, всі ці три рази, що він відвідує матір, чоловік приймає в неї душ, і вона допомагає йому митися і стригти нігти.

Дівчину покоробило тільки від однієї думки про те, як це може відбуватися.

– Загалом, раджу тобі замислитися, – ще раз промовила свекруха і пішла геть, залишивши Ольгу в розгубленому стані.

Увечері з роботи повернувся Максим, і дівчина вирішила поговорити з ним начистоту.

– Це правда, що Олександра Тимофіївна стриже тобі нігті? – стримано спитала дружина.

– Так.

– І миє голову?

– Так.

– Що за маячня?

– Тобі я поки що не наважився запропонувати…

– Я не робитиму нічого цього! Максиме, тобі тридцять років! – роздратовано вигукнула дівчина.

– І що з того? Якщо ти не хочеш, це робитиме мама, – ображено пробурчав чоловік.

Скільки Ольга не намагалася, жодні розмови та вмовляння не допомогли. Максим продовжував, як і раніше, їздити до матері за допомогою.

Якоїсь миті дівчина не витримала цієї нісенітниці і подала на розлучення. Олександра Тимофіївна відразу поспішила з’явитися і зловтішно нагадати, що невістка сама у всьому винна.

– Ми знайдемо собі краще дружину! – хмикнула вона, спостерігаючи за тим, як Ольга збирає свої речі.

– Шукайте!

Через п’ять років до колишньої дружини дійшли чутки, що Максим так більше й не одружився.

Мабуть, мати так і продовжувала шукати йому обраницю за вмінням стригти нігті та мити голову.

КІНЕЦЬ.