Баба Катя була відома у всьому селі своїм складним характером, особливо – завдяки розповідям її невістки Поліни. Поліна часто скаржилася сусідам на важкий характер свекрухи, описуючи її як завжди незадоволену і прискіпливу.

“О, баба Катя знову на мене наїхала за недоварений борщ”, – скаржилася Поліна сусідці, зустрічаючись з нею біля колодязя.

Однак одного разу сталася подія, яка повністю змінила думку односельців про бабу Кату. У селі сталася велика пожежа, і Катя, попри всі очікування, проявила себе як справжній герой.

Дізнавшись про пожежу, старенька першою кинулася на допомогу.

Вона організовувала людей, спрямовувала їхні зусилля, а сама без страху входила в дим і вогонь, щоб урятувати майно майже незнайомої людини. “Баба Катя, ти ж можеш постраждати!” – кричали їй сусіди.

“Нічого, рятуємо, що можемо!”

– Кричала вона у відповідь, витягаючи з вогню сімейні фотоальбоми та інші цінні речі. Після пожежі, коли все вляглося, односельці по-новому подивилися на бабу Катю.

Вони побачили в ній не просто буркотливу стареньку, а сильну і сміливу жінку, готову на все заради допомоги іншим.

Тоді як Поліна, яка стояла осторонь і спостерігала за тим, що відбувається, втратила в їхніх очах авторитет. Односельці почали розуміти,

що багато її розповідей про свекруху було перебільшено. “Поліно, може, ти просто не розуміла бабу Катю? Вона ж справжній rерой!”

– Сказала сусідка, звертаючись до неї після пожежі. Цей інцидент став поворотним моментом у відносинах між Поліною та бабою Катею, а також змінив думку всього села про стареньку.

Баба Катя, раніше видима лише в негативному світлі, тепер стала символом мужності та самовідданості, а Поліна почала дивитися на свою свекруху зовсім іншими очима, і вже тримала язик за зубами.

КІНЕЦЬ.