Моя дружина після появи дитина почала набирати вагу, але біда в тому, що вона вважає це нормальним. Я її люблю, але мені не подобається тепер її фігура, при зрості 164 см вона важить 95 кг.

І боюсь, що з таким ставленням до себе це не межа. Я вже не раз натякав їй, що настав час зайнятися собою, але вона сказала, що їй не вісімнадцять і вона не модель, щоб бути стрункою.

Я не говорю, щоб вона голодувала, але привести себе хоча б у відносну форму вона, на мій погляд, зобов’язана. Пропонував спільні пробіжки вранці, записатися в басейн, але марно.

Особливо, коли одного разу після ранкової зарядки у неї від неправильного навантаження звело судомою ногу, вона категорично відмовилася виконувати фізичні вправи. Вона ображається і каже, що якщо мені щось не подобається в ній, то я її не люблю.

Але це ж безглуздо, я ж чомусь не дозволяю собі ходити з животом. Всі ці відмовки говорять лише про лінощі та хибне переконання, що якщо жінка вже заміжня, то можна вже й не переживати з приводу своєї зовнішності.

А потім не можуть зрозуміти, чому їм зраджують чоловіки. Раніше любив, а тут раптом розлюбив, як же.

Після того, як я подарував дружині тренажер, вона зі мною не розмовляла майже два тижні. Мовляв, важко їй і судоми починаються, якщо вона на ньому намагається позайматися.

І за цей час я зрозумів, що вона змінилася на гірший бік не лише зовні, а й стала дуже дратівливою та лінивою. Часто приходжу з роботи і застаю абияк приготовану вечерю та неприбрану квартиру.

Мені це вже починає набридати і не знаю, наскільки ще вистачить мого терпіння. Все думаю, як ще тактовно, щоб дружина знову не образилася, сказати їй, що треба щось робити.

Останнім часом ловлю себе на тому, що розглядаю в транспорті та на роботі чужих струнких жінок і думаю, що вони можуть виглядати нормально. Хоча це й забирає в них час і гроші.

КІНЕЦЬ.