Марія зіткнулася з різкими змінами у своєму житті, коли після смерті свекрухи її чоловік Віталік грубо наказав їй покинути їхню хату.

Незважаючи на ранній шлюб і спільне виховання двох синів, їхні стосунки були скоріше за розрахунком, ніж за коханням.

Останні півроку Марія доглядала лежачу свекруху, пожертвувавши при цьому своєю роботою.

Після похорону Віталік зізнався, що зустрічався з іншою жінкою, і зажадав, щоб Марія забралася в будинку, позбулася речей матері та пішла назавжди.

Він запропонував їй гроші за працю, розраховуючи, що надвечір у квартирі буде чисто.

Марія, хоч і з розбитим серцем, погодилася і приступила до болісного процесу прибирання речей свекрухи.

Коли Марія протирала пилюку, то виявила в одній із ящиків схованку з грошима та коштовностями, які свекруха таємно приберегла для неї, свідченням чого була додана записка.

Вдячна та зворушена таким жестом, Марія закінчила прибирання, зібрала свої речі та залишила квартиру. Ніч вона провела в готелі, а потім вирушила до свого села,

щоб розпочати нове життя. Життя Віталіка йшло вниз спіраллю. Після розлучення з другою дружиною нові відносини не вдавалися, і через 15 років він став слабким і потребував догляду.

Сини, не здатні взяти на себе відповідальність, звернулися по допомогу до Марії.

Але вона рішуче відмовилася, давно вже збудувавши для себе нове життя в селі, де вона відремонтувала будинок і насолоджувалася своєю незалежністю.

Віталік пішов із життя на самоті й у жалю, а Марія продовжила жити у достатку, дорожчачи своєю свободою та спокоєм.

КІНЕЦЬ.