На повноліття близнюків Віра спекла свій фірмовий пиріг, наготувала салатів та запекла смачненьку курочку. Ось-ось мали всі зібратися.

Першим з’явився її чоловік Сергій. З пишним букетом її улюблених, найніжніших піонів. І мало не з порога, вдихнувши аромат домашніх страв, вручив їй тендітні квіти та оксамитову коробочку.

– Вірочка, щастя моє, дякую тобі за все. За наших дітей, і взагалі …., – він не знайшов слів і зніяковів.

Віра припала до нього, і шепнула:

– І тобі дякую. За все….

– Мамо, тату, привіт! – Настя та Іван увійшли так тихо, що Віра та Сергій навіть не помітили.

– Ну ось, вся сім’я в зборі, мийте руки, і до столу, голодні мабуть, – відразу заклопотала Віра.

– Мамо, я допоможу, – Настя одразу кинулася за Вірою.

– Ну що, синку, ось ти і став зовсім дорослим, он який вимахав!, – Сергій потиснув Івану руку, і поплескав по плечу, – йдемо, мама там пирогів наготувала.

У залі Настя вже розкладала по тарілках, мамині страви. Віра розливала по чашках чай.

Хороші діти у Віри з Сергієм. Іван  автомобільний технікум закінчує. Працювати пішов у автосервіс. Настя вся в маму, і шиє, і в’яже. Ще тільки у швейному училищі вчиться, а замовлень вже – хоч відбавляй. Хоче бути дизайнером одягу.

– Мамо, а ти пам’ятаєш?, – Іван засміявся, – як я сусіду дядькові Василю машину лагодив? Мені ще років з десять було. Йому наші хлопці у вихлопну трубу картоплю засунули, за те, що він їх сварив завжди. Дядько Василь ключ повертає – а машина мовчить. Він знову – знову нічого. Ну, я йому й допоміг, вийняв картоплю непомітно. І вдав, що якась трубка в нього відійшла, під капотом. Як же він мені тоді дякував. Навіть на хлопців сваритися перестав.

– Пам’ятаємо, синку! – відповіла Віра.

– А Настя мамі сукню з розрізом пошила на свято! Мама перед гостями одягла, повернулася, а там такий розріз, – продовжив Іван.

– Ну і що, у неї фігура завжди була гарна, нехай заздрять, – Сергій обійняв дружину і з любов’ю зазирнув їй у вічі.

І раптом продзвенів дзвінок у двері!

Усі переглянулися – ми ще когось чекаємо?

– Може, сусідка? Я відчиню, – Віра встала і підійшла до дверей.

Вона відкрила, і здригнулася від несподіванки, навіть не відразу впізнавши жінку, що стоїть за порогом.

То була її рідна сестра Катя. Катерина, як вона завжди представлялася.

– Ну що, все шикуєш бачу? Забрала у мене все, і шикуєш?, –  крізь зуби запитала сестра, і зробила крок за поріг.

*****

Катя була старша за Віру на три роки. Яскрава, гарна, улюблениця їхнього батька. У школі від чоловічої уваги спокою не мала. Але Катя обрала Станіслава. Старшого, та й з грошима. З ним завжди було цікаво.

Коли зрозуміли, що Катя вагітна, батько викликав Станіслава на розмову. Після цього Станіслав одразу переїхав до них.

Про весілля домовилися, що Станіслав підзбирає грошей, а батьки додадуть.

Катерина ходила з високо піднятою головою – адже у її нареченого був навіть свій бізнес. Інтернет-магазин аудіо-відео техніки.

Це ж круто, не те, що її однокласники, які тільки збираються кудись вступати.

Коли в Каті народилися близнюки, вона була дуже горда – у графі “батько” у неї не стояв прочерк. А скоро буде і їхнє зі Стасом весілля!

Тепер можна і дорогу весільну сукню приміряти, фігурка в неї, що треба…

Віра була на три роки молодша за Каті. Народилася вона дуже слабка. Навіть плакала тихо, майже не чути. І росла Віра завжди у тіні своєї красуні сестри.

Яскравий роман Катерини та народження маленьких племінників здавався Вірі, романтичною чарівною пригодою.

Але одного разу Віра застала сестру у сльозах. Станіслав нібито поїхав у відрядження за новою партією товару, і… не повернувся. Незабаром Стас повідомив, що одружитися на Каті не збирається.

Він має більш вигідну наречену – дочка його постачальника товару. З нею Стас вже влаштувався у розкішному заміському котеджі. А Каті на дітей гроші обіцяв пересилати. Його нова наречена була проти спілкування її чоловіка з близнюками.

Катя проплакала всю ніч. Вірі було дуже шкода сестру, але та тільки кинула:

– Залиш мене, – і знову уткнулася в подушку.

Віра готувалася до інституту, але Катя все частіше просила посидіти з близнюками. Грошей Стас давав на дітей небагато, посилався, що продажі зменшилися.

– Обманює, негідник, – плакалася Катя сестрі, – кажуть, він машину собі нову купив, а на дітей у нього немає!

Катя подала на аліменти, але з’ясувалося, що доходи у Стаса справді невеликі. Або він їх спритно приховував. А після подачі на аліменти Стас взагалі став платити копійки.

Батько найбільше переживав за свою улюбленицю Катрусю – ось не пощастило донечці.

За півроку Катя привела до будинку Сергія. Одразу ж і весілля зіграли.

Віра була дуже рада за сестру. Нарешті, у неї життя налагоджується. Бабуся відписала Каті квартиру, та все кликала молодих до себе. Тільки Катя поки що не хотіла. Вдома мама з татом, Віра з дітьми допомагає. А там треба все самій робити, бабуся вже старенька.

Сергій був хлопець сільський, до всього звичний. І на роботі викладався, і  з дітьми легко справлявся.

Тільки Катя змінилася. Спочатку вона здалася Сергієві такою ніжною та беззахисною. Молоденька дівчина, з двома малими дітками. Але насправді все виявилося зовсім не так.

Катя все частіше вечорами йшла, залишаючи дітей на Віру. Та й по дому нічого робити не хотіла.

Мама та Віра спочатку її прикривали, але потім у Сергія розплющились очі.

– А ти що, думав, я так і буду все життя сидіти і тебе чекати?, – обурилася Катя, – та з тобою там нудно, що сил нема! Ні в ресторан, ні погуляти – тільки мий, готуй, пери. А краса йде, роки йдуть!

– А як же Віра? Вчиться заочно, працює вдома, та ще й з близнюками тобі допомагає, – здивувався Сергій, та, видно, даремно сказав.

– Вірааа?)), – гнівно запитала Катя, – ну ти порівняв! Та вона своїх мати не може! Нехай радіє……, – тут Катя зрозуміла, що наговорила зайвого, але було пізно. Сергій дивився на неї чужими очима. Невже це його дружина?

Через тиждень Сергій, прийшовши додому ввечері, побачив заплакану Віру. Близнюки, ситі та чистенькі, мирно спали в ліжечку. Віра мовчки простягла Сергієві записку.

– Мене не шукай, подам на розлучення сама. Живи, як знаєш, дітей Віра підніме. Бувай, –

Навіть підпис не поставила.

Розлучили Катю та Сергія швидко. Сергій зібрав свої речі і кинув прощальний погляд на дітей. Полюбив він їх за цей час.

Віра помітила:

– Сергію, ти ж у гуртожитку жив. А як одружився – кімнату здав. Куди ти? Залишся, поки не визначишся.

– Дякую, Віро, – зніяковів Сергій, – мені і справді нікуди йти. Думаю, за кілька днів я все вирішу. Але наступного дня, один за одним, занедужали діти. Віра бігала від одного малюка до іншого. Потім викликала швидку.

Сергій прийшов пізно, але Віра та діти не спали. Батьки жили у бабусі, та була зовсім погана, і Вірі навіть допомогти не було кому.

Сергій усю ніч провів із Вірою та малюками. І другу, і третю. Нарешті діткам стало краще, а виснажені від безсонних ночей Віра та Сергій так і заснули, заколисуючи малюків, разом, на одному ліжку.

*****

– Що ж ти хочеш?, – з гіркотою спитала Віра, дивлячись на Катю.

– Та усміхнулася, – хочу, щоб ти зрозуміла, що твого тут нічого немає, – і Катя розвернулась, накинувши знятий піджак на одне плече. – Користуйся …. свого ж то нічого не можеш мати, – і пішла, ніби її і не було.

Віра застигла на секунду.

– Не слухай, це в неї нічого не було, – це нечутно підійшов Сергій.

– Та я знаю, просто це моя сестра.

– Ну і що. Діти і так всн знають, що не ми їхні батьки. Тільки… значить так і має бути… І я щасливий, що зустрів тебе, Вірочка. Тільки ти мені потрібна і НАШІ діти!

– Мамо, тату, ну де ви? Що сталося?

– Та все добре, – Сергій обійняв Віру, – все добре, це просто помилилися номером квартири.

Трохи пізніше Віра випадково дізналася, що Катя вигідно продала бабусину квартиру і вийшла заміж за багату людину набагато старшу за неї.