Надя та Аліна, які знали один одного зі школи та працювали разом у своєму містечку, часто стикалися на ринку.

Надя, відома своєю енергійною, але незадоволеною натурою, часто нарікала на лінощі чоловіка.

Аліна, терпляча співрозмовниця, щоразу вислуховувала Надіні скарги на бездіяльність чоловіка по дому, незважаючи на те, що той був гарним годувальником. Якось їхня розмова перейшла на тему нещастя Наді з чоловіком Богданом.

Але Аліна почала співчувати Богданові, розуміючи, наскільки важко жити з такою людиною, як Надя.

Звичка Наді погано відгукуватися про чоловіка була відома всім мешканцям району. Якось, на літній ярмарці, Аліна нарешті особисто познайомилася з Богданом, який супроводжував дружину.

Скромна і спокійна людина, Богдан був змушений нести сумки з покупками, поки Надя відверто критикувала його на кожному кроці.

Від такого видовища навіть Аліні стало ніяково. Того ж вечора Аліна перетнулася з Богданом в аптеці, і вони вирішили разом піти у бік будинку.

Під час прогулянки Богдан розповідав про своє життя і розповів, що почувається недооціненим Надією. Він висловив бажання повернутися до села одразу після виходу на пенсію.

За місяць Аліна вирушила з Богданом збирати гриби біля його села.

Під час цієї поїздки Аліна познайомилася з матір’ю Богдана – чудовою та товариською жінкою. Згодом Богдан та Аліна зблизилися, почали проводити разом вихідні.

Зрештою, чоловік пішов від Наді і почав жити з Аліною, знайшовши з нею заповітне щастя та розуміння.

Надя, у свою чергу, розпускала по всьому місту чутки про те, що Аліна вкрала її чоловіка, але сама Аліна та Богдан були задоволені своїм життям і не дозволяли пліткам впливати на їхні стосунки.

Вони спокійно жили разом, кожних вихідних відвідували свекруху та дорожили часом, проведеним у селі.

КІНЕЦЬ.