Олена прагнула, бездоганно, виконувати будь-яку роботу, яку їй доручали. Так було заведено в сім’ї. Тому Олена чудово вчилася, ніколи не пропускала лекції, вечорами мила підлогу в кафе, щоб не просити грошей у батьків.

На особисте життя часу не лишалося.

І ось одного разу дівчина закохалася. Вона зустріла Дениса на вечірці. Хлопець привернув увагу Олени одразу: високий, спортивний, кароокий. Талановито грав на гітарі, чудово співав, блискуче жартував.

Денис Олену теж помітив. Дівчина майже весь час йому підспівувала, заливисто сміялася, демонструючи тонке почуття гумору, мала успіх у хлопців. І не дивно: видна, стильно одягнена, легка у спілкуванні вона як магніт притягувала захоплені погляди. Денис зголосився провести дівчину додому.

Вони стали зустрічатися, і вже за півроку Денис зробив Олені пропозицію.

Батьки купили молодятам квартиру. Тож сім’я одразу почала жити окремо.

Спочатку все було чудово. Подружжя насолоджувалося одне одним, кожну вільну хвилину проводили разом. Відносини з батьками складалися якнайкраще.

Минуло два роки. Олена стала помічати, що практично утримує чоловіка, його сестру та свекруху. Денис казав, що збирає гроші на машину, тож у нього грошей немає. Олена тоді погодилася, що машина справді потрібна, але не могла зрозуміти, чому чоловік заздалегідь з нею це не обговорив.

Його зарплата не була вирішальною. Олена сама чудово заробляла. Купувала все, що потрібно для дому, наповнювала холодильник продуктами, а про інше особливо не думала.

Тепер з’ясувалося, що Денис заробляє дуже скромно. А ті ж подорожі до мами, зустрічі з друзями вимагали витрат. Шукати додатковий заробіток чоловік не поспішав: брав гроші в Олени.

Крім того, свекруха зі «свого хлопчика» порошинки з дитинства здувала, тому по дому він робити нічого не вмів. Доводилося Олені справлятися самій або запрошувати спеціалістів, які, як відомо, безкоштовно не працюють.

Але вона особливо не переживала. Вважала, що це дрібниці. Головне, щоб Денис її любив та цінував. Хоч трішки.

Денис машину таки купив. Не нову, ще й Олену попросив грошенят додати. Вона доплатила, думаючи, що це все у сім’ю.

Проте тепер чоловік став часто їхати кудись, пояснював, що відвідує друзів, родичів. Спочатку Олена намагалася з’ясувати що і як. Денис викручувався як міг. Думав, дружина цього не бачить.

У результаті Олені все набридло, і вона махнула рукою. У вільний час зустрічалася із подругами, займалася собою.

Якось, коли Денис поїхав, Олена побачила на тумбочці у коридорі телефон. Мабуть, чоловік поспішав і забув його. Жінка з цікавості почала вивчати вміст.

Знайшла купу повідомлень: із квіткового магазину, ювелірного, салону краси. І все це на досить великі суми. Олена очам не повірила: Денис таким марнотратом ніколи не був.

– Може, він на річницю весілля готує сюрприз? – подумала вона, – хоча навряд. Він і в медовий місяць мене подарунками не балував. А тут щей квіти.

І раптом її осяяло: – От негідник, живе за мій рахунок, та ще й романи на стороні заводить!

Приймати поспішне рішення Олена, не стала. Коли Денис з’явився вночі, спитала прямо, кому він дарує подарунки.

Чоловік, звісно, ​​розгубився: не чекав такого питання. Почав пояснювати, що квіти сестрі дарував, а прикраси – мамі. Олена, певна річ, не повірила: Денис спілкувався з сестрою прохолодно. А щодо подарунку мамі, вона підіграла:

– Денисе, що ж ти мені не сказав? Разом вибрали б і подарували.

– Та я не знав, як ти до цього поставишся, – зам’явся чоловік.

І знову Олена вирішила почекати, бо десь усередині залишалися сумніви. Просто в голові не вкладалося, як людина, з якою вона прожила кілька років, годувала, доглядала, любила, зрештою, могла зрадити так примітивно.

Якби Денис чесно визнав, що покохав іншу, можливо, Олена зрозуміла б. Але такої ницості не чекала. Вона перестала спати, не могла прийти до тями. І вирішила довести справу до кінця.

Тепер жінка переглядала записи у телефоні чоловіка регулярно. Незабаром виявила повідомлення від якоїсь Віки, яке Денис не встиг видалити з телефону. Ця жінка писала, що любить Дениса і чекає через дві години.

Сумніви зникли остаточно.

Олена продовжувала копатися в телефоні, думала про те, що настав час про все розповісти свекрусі. І раптом виявила ще один сюрприз: чоловік не стер листування з мамою. Виявилося, вона чудово знала Віку, і слізно просила сина не зраджувати дружину. Але не тому, що це неприпустимо, а тому, що Олена його просто кине:

– Ти хоч розумієш, що це означає? Тобі доведеться самому заробляти на життя, шукати квартиру. А мені хто допомагатиме?

Олені було дуже прикро, що вона, розумна жінка, за своєю довірливістю та наївністю стільки років забезпечувала цих негідних людей, які тільки й вміють, що пісні співати та на гітарі грати.

-Знайшли хатню робітницю! – обуренню Олени не було меж, – вистачить, приїхали.

Олена покидала речі Дениса у валізу і викинула за поріг перед здивованим від несподіванки чоловіком:

– Іди, дорогий! Щасливої дороги! Мамочку прихопи! І не надумайте повертатися!

“Слава Богу, хоч житло батьки купили до весілля”, – думала в цей момент Олена, – а я дітей не нажила …”