З Ольгою Степанівною у мене не найкращі стосунки. Свекруху непокоїть те, що її невістка, тобто я, не готую їжу. Через це вона часто демонструє мені своє невдоволення.

Я не раз бачила, як мої друзі чи родичі стоять у фартушку біля плити і готують обід чи вечерю. Я відношусь до цього нормально, але сама я такого життя для себе не хочу. Одним словом, мені це не подобається.

Відразу ж наголошу і на цьому, що для мого чоловіка це також не є проблемою, але його мама Ольга Степанівна, якій шістдесят років, дивиться на це інакше.

У дитинстві я, звичайно, допомагала мамі на кухні, але тільки для того, щоб мама була щаслива. Час від часу я чистила картоплю на борщ, чи перевертала млинці.

Це було все, на що я здатна в кулінарії. Щоразу, коли вона пояснювала мені, що вона робить, скільки і що вона туди кладе, я нудьгувала і переставала її слухати.

– Що з тебе виросте?… Ти нічим не цікавишся на кухні!, – часто зітхала мама. А коли вона додала, що я без навичок приготування їжі заміж не вийду, це мене ще більше дратувало.

Хіба відносини повинні залежати лише від того, наскільки добре я справляюся на кухні? Це ще більше загартувало мене, і навіть ставши дорослою я не намагалася зрозуміти, як, коли і що кидати до того борщу.

Завжди, коли ми з друзями були на природі і щось готували, всі знали, що мене навіть не потрібно залучати до цього процесу, бо це не моє.

Я не можу заперечувати, що іноді люди дивуються, коли дізнаються, що я не вмію готувати. Особливо були здивовані хлопці, з якими я зустрічалася.

“А хіба жінка не може вийти заміж, якщо вона не вміти готувати?” – сказала я одному знайомому. Він просто подивився на мене косо, а після подзвонив на доставку їжі, бо сам в свої 29 рочків, окрім яєчні, нічого не вмів приготувати.

Я не розумію, чому кухня має бути суто жіночою справою. Просто кожного разу, як тільки ти вмикаєш телевізор, то відразу бачиш, що готують там переважно чоловіки. Тож чому це має бути інакше за межами телебачення?

Коли я зустріла Олександра, він був трохи здивований, що не побачить мене на кухні. Але він не мав нічого проти. Йому подобається готувати, він любив готувати для мене сніданки та романтичні вечері. Йому це подобається. Олександр це робить з радістю.

З його мамою гірше. Добре, що вона не розвернулась і не пішла, коли почула, що я не вмію готувати. Ольга Степанівна тихо сказала щось, чого я не зрозуміла, але я вважала за краще не перепитувати її. Протягом багатьох років вона часто давала мені зрозуміти, що її син не заслуговує на таку дружину. Що обов’язок жінки нагодувати свого чоловіка.

Наприклад, на сімейних посиденьках вона починає розглядати в інтернеті різні рецепти і не забуває сказати, що це не для мене, тому що я все одно цього ніколи в житті не приготую.

Чи варто мені хвилюватися з цього приводу? Я б сказала ні. Кожна людина різна, приготування їжі не повинно приносити кожному задоволення. Тому я просто ставлюся до свекрухи з недовірою.

Мені просто хотілося б, щоб вона також помітила решту моєї особистості. Сподіваюся, колись це станеться.

В неділю ми плануємо з Олександром завітати до неї в гості. В нас гарний привід, Ольга Степанівна скоро стане бабусею. Тож, можливо, вона на якийсь час забуде про те, що я не вмію і не хочу проводити свій час з фартушком і біля плити…

А як у вас з цим готуванням? Самі готуєте, чи все робите з чоловіком? Чи робите доставку їжі, як це робимо ми з Олександром?

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Джерело