Сашко був непоганим хлопцем. Вийшла я за нього заміж ще у 19 років, і ми були щасливі довгі роки. Народився синочок Ваня, потім донька Машка.

Не завжди в нас був лад, але за кожною сваркою було примирення. Все було порівну – і права, і обов’язки. Обидвоє заробляли небагато, але на життя вистачало.

Якщо треба було йти на лікарняний із дитиною, то йшов той, кому на той момент це було зручніше. Готував той, хто прийшов після роботи раніше.

А потім Сашко перейшов на нову роботу і навіть почав трохи більше заробляти. Різниця в доходах була невелика, але все одно полегшало. З’явилися нові плани, покупки.

На новому місці у чоловіка з’явилися друзі. Найчастіше він спілкувався з Юрою, з яким часом заходив до бару після роботи. Згодом ці посиденьки ставали все більш регулярними та тривалими.

Якось я закотила скандал. У мене не виходило забрати дочку з садка, я попросила чоловіка. І отримала відмову.

– Ти не попередив мене, що цього вечора в тебе плани! – обурювалася я, коли ввечері Сашко прийшов із легким запахом міцних напоїв.

– Я не зобов’язаний звітувати перед тобою, – з пафосом відповів він.

– Ах, не зобов’язаний? Тоді я не зобов’язана. Із завтрашнього дня дочку з дитсадка забираєш ти. А я піду на курси з кадрового обліку. Давно хотіла записатися, але підлаштовувалася під сім’ю!

– Жодних курсів! Ти жінка та мати! І маєш служити сім’ї, насамперед чоловікові! -пПідвищив голос мій чоловік.

Таких слів я від нього ніколи не чула. Мені хотілося взяти в руку сковорідку. Я прошипіла крізь зуби, що якщо ще раз він посміє поставити особисті інтереси вище за сімейні, то про це пошкодує! Сашко присмирів. Кілька днів він приходив раніше, сам забирав дитину.

Я була готова забути ту витівку, але незабаром цар вирішив знову зійти на трон. Прийшовши додому о восьмій вечора після важкого трудового дня, я виявила, що мій чоловік уже вдома.

– Що на вечерю? – з усмішкою запитала я.

– Що приготуєш, те й буде. Загалом я вже дві години вдома і хочу їсти, – заявив цей зухвальець.

– Що? Сам би взяв та й приготував. Ти чудово знаєш, що готує у нас той, хто прийшов раніше!

– Це було раніше! Подивився я, як живуть інші сім’ї! Весь домашній клопіт на жінках. Хороші дружини не вантажать мужиків своїми справами.

Я розреготалася. Але про всяк випадок підійшла до Сашка і доторкнулася до його чола. Може, хворий? Та ні. Тихим голосом я сказала йому:

– Знаєш, мій любий, ми працюємо обоє. За яким правом ти уявив себе царем?

Сашко зробив груди колесом і з серйозною фізіономією сказав:

– За таким правом, що я чоловік! І заробляю, між іншим, навіть трохи більше, ніж ти. Ось у Юрки дружина примудряється і працювати, і по хаті все робити. І не смикає його, якщо він вирішив із мужиками хмільного попити. І ти не будеш!

Ах, ось воно в чомусь справа. Юрко, значить, навчив мого легковірного чоловіка ложкою по столу стукати. І невдовзі Сашко зібрався на три дні на рибалку, поставивши мене перед фактом.

Я ні крапельки не засмутилася, коли чоловік з гордим обличчям та рюкзаком ішов уранці з дому. Щойно він вийшов, я викликала майстра і поміняла замок на дверях.

Як добре мені жилося ці три дні! Ми з дітьми замовляли смачну їжу та чудово проводили час. Я була на роботі, коли злий чоловік подзвонив мені.

– Як ти сміла змінити замки? Я брудний, мені треба помитися і залишити речі, щоб ти їх випрала! Щоб за півгодини була вдома і відчинила мені двері!

– Ні дорогенький, ти там більше не живеш. Якщо пам’ятаєш, то це моя власна квартира. І в ній немає місця царям. Але якщо хочеш залишитися, можу запропонувати прислужити мені.

Сашко ще щось кричав у трубку, але я сказала, що ввечері відправлю речі на таксі до його матері. А зараз мені ніколи. І закінчила розмову. Настрій у мене був чудовий!

Обіцянку свою я дотримала. Тиждень чоловік прожив у свекрухи. Мабуть, Юрко дав йому чергову “мудру” пораду, як треба поводитися з дружиною. Але на восьмий день Сашко здався.

– Кохана, пробач мені. Дозволь мені повернутися. Я готовий повністю ділити з тобою усі побутові питання.

– Ну ні. Так тепер не піде. Я вже не згодна ділити обов’язки. Відтепер прибирання, миття посуду та вечеря будуть на тобі. На інші умови я не піду!

Сашко хотів був обуритися, але вчасно осікся. Зрозумів, що колишні часи скінчилися. Засумував він, що послухався дружка і не зберіг той чудовий устрій, який був у нашій родині. І повернувся.

Почалося в мене райське життя. Більше я ніколи не торкалася брудного посуду, а дочку забирала з дитячого садка тільки на ввічливе прохання чоловіка. Звісно, ​​Сашко не завжди встигав робити домашні справи. Зате незабаром у нас з’явилися посудомийка, робот-пилосос. А ще ми почали часто ходити до ресторану вечеряти всією сімʼєю.

КІНЕЦЬ.