Моя матір, сива і повненька, працювала прибиральницею, а наша сім’я тулилася в маленькому будиночку.

Я не могла зрозуміти, чому в мене таке життя, адже я добре вчилася і відмінно поводилася. Я заздрила своїй подрузі Лєрі, що в неї гарна мама, на відміну від моєї, яка здавалася далекою і завжди стурбованою роботою.

Я мріяла про гарний одяг – щось недоступне для мене, через що я почувала себе не у своїй тарілці серед однолітків.

Ця туга змусила мене погодитися на стосунки зі старшим чоловіком – Тимофієм – який незабаром почав радувати мене поїздками, дорогою їжею та одягом.

Тепер уже я впивалася заздрістю інших дівчат, почуваючись особливою та захопленою. Однак коли я сказала Тимофію, що вагітна, він зник.

Повернувшись до рідної оселі з уже помітною вагітністю, я зіткнулася з мовчазною, але непохитною підтримкою мами.

Незважаючи на мої постійні випади зі звинуваченнями на її адресу, вона залишалася спокійною і запевняла мене, що ми впораємося.

Зрештою, батьки Тимофія зв’язалися зі мною, бажаючи познайомитися з онуком. Невдовзі з їхньою допомогою я переїхала до міста разом із сином та мамою.

Моє життя налагодилося, і оточуючі знову почали захоплюватися мною.

Пройшовши цей шлях, я зрозуміла, що моя мама – справді найкраща: її мовчазна сила і безумовна підтримка виявилися ціннішими за будь-які матеріальні блага.

КІНЕЦЬ.