Після весілля мене здивував той факт, що Оксана нічого не вміла робити по дому. Я навчив її вмикати пральну машинку, пилосос і як нарізати картоплю, щоб її посмажити.

Але в перший час ми все рівно ходили їсти до моєї мами. Ось мама й запропонувала Оксані стати її ученицею. Я з нетерпінням чекав на шедеври. І цей день настав. Я зробив велику помилку, коли похвалив Оксану за її старання. Тепер я змушений їсти цей несмак і усміхатися їй в обличчя

Любов проходить через шлунок, якщо є що їсти. Я кохаю свою дружину, але я звик до смачної їжі, яку готувала для мене моя мама-кухар. Моя ж дружина не вміє готувати, і я не знаю, що з цим робити.

Коли я познайомився зі своєю дружиною, вона відчувала себе не дуже комфортно, коли справа доходила до всіх жіночих справ і занять, таких як прибирання чи приготування їжі.

Її мама ніколи не звертала на це особливої ​​уваги і не вчила того, що потрібно, але Оксана хотіла навчитися всьому самостійно.

Спочатку вона почала прати і прибирати нашу квартиру. Мене здивувало, що я, як чоловік, пояснив їй, як увімкнути пральну машину чи як дозувати пральний порошок і навіщо використовувати ополіскувач.

Вона постійно запитувала мене про те, чого навіть я не знав, і ми разом шукали відповіді в Інтернеті. Насправді це дуже зблизило нас. Було дивно мати партнера, який не знає всього цього, але ми всі щось маємо своє…

Оксана довгий час уникала готування. Ми часто ходили до батьків на обід, і моя дружина завжди захоплювалася кулінарними здібностями моєї мами, яка провела значну частину свого життя в ресторанах і на кухнях і справді вміла готувати.

– Тоді я тебе чогось навчу, принаймні, саме елементарне. Готувати не складно, – підбадьорила Оксану мама.

Оксана почала ходити до мами на “уроки кулінарії”. Я з нетерпінням чекав, що вдома з’явиться чудова кулінарна книга, як змінить все наше життя, і не міг дочекатися всіх королівських страв.

Одного разу я зайшов до мами вдень, і ми сіли за каву. Я запитав, як справи в Оксані, але мама лише посміхнулася і сказала, що з нею все гаразд. Я трохи здивувався, поки моя мама не сказала, що в Оксани геть немає таланту до кулінарії і що вона дуже злиться, коли готує.

Мама мені сказала, що вона не дуже вміє готувати, але вона намагається, то, можливо, в неї з часом все вийде.

Я хотів підбадьорити Оксану.

– То коли ти нам щось приготуєш смачненьке, люба?, – запитав я, коли прийшов додому. Оксана виглядала нервовою, але схвильованою, а на вихідних на мене чекало готове застілля. Я був на сьомому небі від щастя, але тільки до того моменту, поки не спробував цю їжу.

Як я вже сказав, з дитинства я звик до справді гарної кухні, і жоден ресторан не міг з цим зрівнятися, але Оксана навіть близько не наближалася до цього, хоча вона навчилася в моєї мами.

Я їв повільно, пережовуючи кожен шматочок і сподіваючись, що дружина обернеться, щоб я міг виплюнути його на серветку, але Оксана дивилася на мене, наче знала, що її вирізка неїстівна.

Я не хотів образити її почуття. Я не хотів її розчаровувати, вона старалася, ходила до мами на уроки, тож я їй сказав, що обід смачний, але наступного разу готувати щось буду я.

Але це спрацювало не в мою сторону.

Оксана ж почула, що я її похвалив, що все смачно, і давай готувати… догоджати чоловіку…

І ось тепер я змушений їсти страви Оксани і в придачу посміхатися і говорити, що все дуже смачно. Мені дуже лячно сказати їй, що вона не вміє готувати і що їй слід припинити це робити, але як мені це зробити, не завдавши їй шкоди?

Наперед вдячний за любу вашу пораду!

Джерело