На цей час з вами дуже хочу поділитися своєю історією, можливо, хтось розвіє мої підозри або дасть дієву пораду, адже ситуація у мене виникла дуже непроста, як мені здається.

Я заміжня жінка, живу з чоловіком у шлюбі вже 14 років, у нас з Данилом є двоє дітей. Мене завжди дуже втомлювала, якщо так можна сказати, жадібність мого чоловіка: його економія дуже дріб’язкова.

У сім’ї вона якось непомітна, особливо, все в будинок він старається, все для дітей, але розрахунки бюджету все одно ведемо, але ось перед людьми буває соромно мені дуже, зі зрозумілих причин.

На подарунки Данило дуже шкодує, навіть для рідної матері шкодує щось нормальне купити те, що вона хоче: «Мамо, ну ти ж знаєш, у нас діти, все дорого зараз, ось тобі дрібничка за 100 гривень на день народження, і на цьому все». Друзів у нас мало: на них треба витрачатися, щоб піти в гості, та й до себе кликати теж грошей коштує – той же стіл накрити.

Так само мені соромно з Данилом десь у відпустці: він економить на найдешевших кафе: «Ось ще – в три дорога беруть, та ще й чайові ресторанним жебракам подавай». Краще ходити в дешеві столові, або їжу з собою брати, завжди десь можна зупинитися і перекусити просто. На платний пляж – ніколи! Готелі тільки для багатіїв, так чоловік мій вважає, можна і кімнату біля моря зняти, причому одну і маленьку – для нас і двох наших дітей.

Це «не тому», що ми дуже жадібні, а тому що немає чого інших годувати за свій рахунок, навіть тими ж чайовими, а в готелях – кожному подай, за версією мого чоловіка. Тільки вдома можна дозволити собі розкіш якусь, наприклад – у вигляді якихось меблів чи посуду. Але речей, які можна зберігати все життя, які не псуються зовсім.

Або машину Данило купив собі круту. А одного разу маленькі діти у нашому дворі випадково двері йому подряпали, він таке робив їм батькам, ледь до суду не дійшло, випросив у них таку суму грошей, що мені й досі перед людьми не зручно, це ж діти маленькі. Мені досі соромно їх у дворі бачити цих батьків. Ну хто таке робить?

Але суть моєї розповіді в тому, що нещодавно до нашого будинку сусідка заїхала, орендувала у нашому будинку однокімнатну квартиру. Вона не дуже така молода, їй років, можливо, трішки за 30. Але вона дуже красива, гарно доглянута, має добрий смак і користується дорогими парфумами. Коли проходить повз, цього не можна не помітити. Вони з чоловіком жили, дітей не мали.

То мій Данило з її чоловіком гарно подружився, вони частенько в дворі зустрічалися, спілкувалися і ця Ліда завжди приходила до них, разом з ними розмовляла.

Мені трохи ніяково було б з чоловіками просто так стати і розмовляти, а для неї це звичайне явище, як я зрозуміла, ще й говорить голосно, сміється постійно біля них.

Один раз сусіди нас покликали до себе – повечеряти, познайомитися, поспілкуватися добре. Я ледве вмовила чоловіка купити маленький тортик, щоб не приходити зовсім вже з порожніми руками. Прийшли, випили чаю, але всі зрозуміли, що ми люди різні, у кожного свої інтереси, тому після званого вечора обмежувалися простими привітаннями при зустрічі.

А потім вони розлучилися, той чоловік поїхав кудись, а Ліда залишилася жити одна. І стала вона часто бігати до нас, як не те просити, щоб їй допомогли, то інше, адже, мовляв, вона одна залишилися зовсім, а важку роботу зробити не може, потрібна допомога чоловіча.

Звісно, я просила Данила з неї не брати грошей, адже було шкода її, зрозуміло. Та з часом Ліда лише наглості набралася, ледь не щодня прибігала. Дійшло навіть до того, що важкий пакет сміття просила, щоб виніс мій чоловік.

І тут мій Данило, який і пальцем не пошевелить для когось, кожну копійку рахує з великою радістю їй допомагав.

Але ось недавній випадок мене засмутив. У Ліди нещодавно обірвалися якісь шланги на кухні і вона потекла в нашу кімнату. Вся стеля була волога, прямо вода текла. Чоловік, як з роботи прийшов, усе Ліді відремонтував. Я стала просити, щоб взяв у неї гроші, щоб ми ремонт і в себе зробили, адже у нас шпалери всі відклеїлися, та він сказав, що це не правильно, він зробить все сам.

Я повірити не могла. Невже це мій Данило? Мій чоловік сказав, що одній жінці такі кошти віддати буде складно, тому буде правильно, якщо ми в неї нічого не візьмемо.

Я досі не можу збагнути, чому він це зробив. Ця людина собі лишніх шкарпеток ніколи не купить, навіть мамі солодощі рахує, коли купить цукерку якусь. А тут жінка чужа! Ну хіба це не підозріло?

Джерело