В наш час, чомусь, багато людей вважають, що самотність – це дуже погано. А сімейне життя, чимала родина, численні турботи і клопоти – це і є справжнє щастя. Можливо, для когось це буде дивно, та я не згодна була з цим тоді, коли була ще зовсім молодою.

Все, що стосується лише мене, то я все своє життя прожила в своє задоволення, щиро зізнаюся зараз у цьому. Ніхто від мене нічого ніколи не вимагав, не просив у мене нічого. У мене не було зовсім ніяких зобов’язань ні перед ким. Жила собі, як душа бажала.

Вже після закінчення навчання в інституті я почала працювати в одній великій спеціалізованій організації, що займається міжнародним туризмом. Ще й до того ж я добре підробляла і в модній індустрії. Заробляла я на той непогані гроші, не зважаючи на свій молодий вік.

Та час минав стрімко і швидко, роки танули просто. Я була задоволена своїм яскравим та безтурботним життям.

Працюючи моделлю, у мене була можливість заробити дуже гарні гроші, на той час. Тоді я мала багато подруг і друзів, успішних, як сама. Ми багато подорожували, відпочивали, часто їздили на море і за кордон. Хотілося побачити, як можна більше країн, міст, тим більше робота мені це дозволяла.

Декілька разів я намагалася створити сім’ю, але я дуже швидко втомлювалася від цих відносин, втрачала інтерес до шанувальників, і ми прощалися швидше, ніж я звикала до таких стосунків. Тривалі стосунки не складалися у мене зовсім, так як вони вважали мене несерйозною і не готовою до сімейного життя.

А щодо появи в моєму житті дітей я і не думала навіть. Дитина буде відбирати у мене майже весь мій вільний час та здоров’я моє. Постійно боялася, що я з успішної і красивої жінки перетворюся в одну з тих простеньких мам, які день і ніч не сплять, а сидять над своєю дитиною, зовсім забувши про себе і свої бажання. Можливо, я просто боялася якоїсь відповідальності, таким чином.

Час минав стрімко. Не зогляділась я, як вийшла на пенсію, настали реальні будні, звичайні сірі дні у моєму житті. І відчула безпросвітну самотність, яку навіть словами передати не могла. Виявилося, що в цьому нічого хорошого і немає, як я думала все своє життя.

Заміж я так і не вийшла, дітей у мене немає. До подруг приїжджають діти та маленькі внуки у гості, щебечуть з ними, сміються, а у мене немає нікого. Лише на старості років я зрозуміла, що жила якось зовсім неправильно.

Зараз найбільше за все я дуже шкодую, що не подумала про народження хоча б однієї власної дитини, щоб прикрасити своє життя. Спочатку – не було бажання, потім – часу, а потім вже пізно народжувати, вік не той вже давно у мене.

Як же це, напевно, прекрасно, коли поруч є рідна людина, яка робить твоє життя щасливим та яскравим, а тебе потрібною. Вона любить тебе, піклується, та й ти в свою чергу проявляєш увагу до неї і даруєш свою любов. Я ж навіть не відчула це щастя. Жіноче щастя – бути матір’ю.

Зараз я просто дивлюся на свою рідну сестру. У неї двоє дітей, троє онуків. Але багато років ми з нею не спілкуємося, тому що вона не згодна була з моїми життєвими принципами, вона постійно повчала мене в усьому, що жити так, як я не можна, а варто думати про сім’ю.

І врешті я стала її уникати і зовсім перестала навіть з нею спілкуватися. Я була дуже гордою, щоб слухати її поради, якоїсь неуспішної жінки, яка постійно квокче над дітьми і вдома сидить, а потім взагалі сказала, щоб вона не лізла в моє життя, її повчання мені не потрібні.

І в той же час, я була досить красивою і доглянутою, стрункої і незалежною, на відміну від своєї сестри, вона того й близько не мала. А я завжди думала, що буду ловити на собі захоплені погляди усіх, хто мене оточує, незалежно від віку.

Зараз я хочу змінити своє життя: помиритися зі своїми рідними, приділити час своїм племінникам, дітям моєї сестри, запросити їх до себе в гості. Хочу бути у їхньому житті постійно, мені це дуже потрібно зараз, напевно, більше ніж їм, щоб відкинути самотність і нехороші думки.

У мене є дуже хороші заощадження, допоможу їм трохи стати на ноги, можливо мене вони доглянуть на старості років. Хочу ознайомитися з таким же самотнім чоловіком і побудувати сім’ю. Може у мене і вийде? Тільки чи не пізно ще щось міняти у своєму житті? Дуже сподіваюся, що ще зможу змінити своє життя, адже я дуже помилялася. Чи зможе жінка в пенсійному віці змінити своє життя?

Джерело