Мені в житті зустрічається не вперше, коли чоловік зраджує, а дружина нічого не бачить, лише останньою дізнається про це. Найгірше, що коли натякаєш їй, то ще й ображається. Я завжди думала над тим, чи варто втручатися в таку сім’ю. Можливо, краще, хай живуть, як знають і самі в усьому розбираються?

Справа в тому, що подруга в мене є Ольга, у неї дуже складна ситуація зараз в сім’ї. А я ще й відразу сказала: зібрався “пожити окремо” твій чоловік – значить, хтось у нього з’явився, це сто відсотків! Чоловіки просто так “в нікуди” не йдуть. А Ольга ще й сперечалася зі мною.

– Ні з ким він взагалі не зустрічається, нікого в нього немає, я це точно знаю.

Ось тобі і “точно”. В 40 років вже можна не бути такою зовсім наївною. Ольга у шлюбі з Сергієм 15 років були, дочка-підліток, тільки що виплачений кредuт, налагоджений побут, достаток в сім’ї, спільні друзі, дружна родина. Жити б та радіти такому життю. Тільки ось радіти чомусь не виходить зовсім у неї, на жаль.

Пів року тому Ольга розлучилася зі своїм чоловіком. І до цих пір не може сама усвідомити, як так вийшло у них. Ні, ну були, звичайно, в їхній родині дрібні суперечки і непорозуміння, але у кого їх немає? Ольга – дуже енергійна по натурі своїй, їй постійно потрібно кудись їхати, йти, бігти, отримувати враження.

А чоловік подруги Сергій же, навпаки, спокійний неповороткий, йому б на дивані з книжкою або компом сидіти – і щоб його не чіпали зовсім. Йому, на відміну від Ольги, завжди був важливий порядок та передбачуваність, він не прагнув досягти багато в житті. Через цю велику різницю характерів вони частенько сперечалися, але ж півтора десятка років, до того, жили разом, і обох все влаштовувало повністю. Що раптом сталося?

– Зовсім недавно їздили з друзями на шашлики – ні про яке розлучення і мови не було, – сумно мені Ольга розповідала.

Ідеальна пара, якщо не брати суперечки сімейні, вони були. Сергій ще, пам’ятається, про другу дитину жартував – а Ольга лише відмахувалася. Дочка їх в дитинстві була, що називається, важкою дитиною зі складним характером, з букетом недуг, до чотирьох років толком не спала ночами, постійно хворіла, їла дуже погано.

Молодий тато Сергій, наскільки пам’ятає Ольга, не дуже рвався допомагати у вихованні. З дитиною справлялася і по логопедам-фахівцям носилася лише Ольга сама.

Більш-менш самостійною дівчинка стала лише класу до третього, і зараз спілкуватися з нею – одне задоволення: розумна, розважлива, цілеспрямована. Та Ольга дуже багато вклала здоров’я свого в доньку. Проте вона вже точно знає, що другу таку дитину їй не витягнути одній.

Втім, Сергій ніби як і не наполягав на цій темі, ні так ні, посміялися з друзями на сімейній вечірці та й все. Розлучення їх явно не по цій причині.

Щиро кажучи, Ольга сама не розуміла до кінця, що сталося. Чоловік раптом став злим і дратівливим, а через деякий час заявив – нам краще пожити окремо. Подумати, розібратися в собі.

“Пожити окремо” Ольга категорично відмовилася:

– Що це ще за з’їзди-роз’їзди, дитячий садочок якийсь? Не подобається жити в сім’ї – йди назавжди! Де двері, знаєш, – мовила до чоловіка.

І Сергій з таким варіантом, здається, з полегшенням погодився. Тут же покидав в велику сумку свої речі і з’їхав назавжди. Не до мами – вона нездужає. Навіщо її хвилювати. На пару днів до друга свого подався, а потім орендував квартиру.

– У Сергія хтось є! – я ще тоді казала подрузі своїй.

– Ну просто іншого пояснення в голову не приходить. Ось побачиш. Таємне скоро стане явним.

– Та припини ти таке говорити! Я б знала якби у Сергія хтось був? Не може бути такого, ніколи не повірю! – подруга на своєму стояла.

Таке дійсно в голові не вкладалося ні в кого. Сергій – чоловік хороший, порядний, зразковий сім’янин, з тих, які “все в дім”. Правильний, відповідальним він був у шлюбі завжди. І за часом все завжди сходилося – з роботи додому, ніде не затримуючись. І по грошах – ніяких зайвих витрат останнім часом.

А вже через пару місяців відбулося вже їх офіційне розлучення. Сергій пішов, що називається, “по-чоловічому”, забравши з дому лише речі свої, залишивши дружині і дочці все нажите, в тому числі і квартиру їх спільну.

А ще через пару місяців спільні їх друзі були запрошені на шикарне весілля. Законним шлюбом поєднувалися Сергій і його юна колега, яка, за чутками, вже чекала дитину, так що відкладати офіційну реєстрацію було не з руки.

Виходить, я була права, коли говорила Ользі про те, що чоловік з сім’ї “в нікуди” просто так не йде, а тим паче “тимчасово пожити окремо”. У нього вже була інша, коли він жив з дружиною. Та Ольга не розуміє, чому він залишив її, вони ж так добре жили. І я сама не розумію причини. Що було не так? Де вона помилилася?

Джерело